 |
| Кир Михаїл Гринчишин, ЧНІ Єкзарх українців у Франції |
Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада.
28 липня 1946 р. - монаші обіти в Згромадженні редемптористів у Йорктоні.Єрейські свяченя отримав із рук єпископа Максима Германюка 25 травня 1952 р. у Торонто.
Душпастирювави у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні.
У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади.
Із 1970 р. - постулятор у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького. Упродовж 1972 - 1981 рр. - протоігумен редемптористів Канади і США.
27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції.
«Скільки посвяти потребують священики, скільки праці, скільки ревности, скільки науки, щоб бути для народу справжніми пастирями і батьками!» –писав у своєму пастирському посланні до духовенства митрополит Андрей Шептицький.
Владика Михаїл Гринчишин каже, що Господь дав йому великий привілей – бути священиком. Про своє покликання, 60 років священства він говорить крізь сльози. Надто дорогі ці спомини і люди, яких він зустрічав і зустрічає у житті, ті, хто відійшов у вічність.
– Я походжу з великої родини, був десятою дитиною з одинадцяти. Народився 18 лютого 1929 року у Б’юкенені, Канада. Коли мені було п’ять років, то якось сказав батькам, що буду священиком. Але це мій батько випросив у молитві до Бога, щоб хтось із його шести синів став священиком, служив Богові і людям. Тато був дуже віруючою людиною. Мені на все життя запало у серце, як батько стояв на колінах перед іконою і молився.
Митрополит Андрей писав десятки послань, листів до родин, щоб разом молились. Це була традиція у здорових християнських сім’ях. «Нехай ціла родина: батько, мати, діти – спільно щодня відмовляють молитви, якщо можливо, то ранком і увечір, перед і після обіду, а коли це тяжко, то бодай увечір. Спільна молитва має більшу силу, ніж молитва кожного зокрема. Не лише тому, що тут один за другого молиться, один другому випрошує ласки з неба, але ще й тому, що Ісус Христос обіцяв особливішим способом бути з тими, що лучаться в Його імені», – писав митрополит.Ніколи не задумувався, ким би мав бути у житті, бо священство було моє покликання, і я свідомо вчився. Не мав жодних сумнівів. У 1946 році склав монаші обіти в чині отців-редемптористів у Йорктоні, а ієрейські свяченя отримав із рук єпископа Максима Германюка 25 травня 1952 року у Торонто. У 1955 році захистив докторську працю у Папському Орієнтальному інстититуті в Римі, якийсь час викладав у семінаріях. Всім у житті керує Господь.
– Коли Ви зрозуміли, що постать митрополита Андрея є для Вас особливою і близькою?
– Коли був у семінарії, то привозив пошту настоятелеві. І якось у листопаді 1944 року серед іншого була газета «Українські вісті». На першій шпальті була фотографія митрополита Андрея і під нею підпис «За святими упокой». Тоді внутрішньо відчув оту близькість, цей стан важко описати словами, це психологічний контакт, зв’язок. І вже тоді зацікавився постаттю Шептицького. Звісно, що у семінарії ми багато чули про владику.
– Коли помер митрополит, Вам було 15 років, а через 14 років, у 1958-му, Ви стали постулятором у справі беатифікації митрополита Андрея. Як Вас, тоді молодого священика, зустрів Ватикан?
– У грудні 1957 року я отримав лист від архиєпископа Івана Бучки, який, власне, і призначив мене постулятором у справі митрополита Андрея. Тоді були дуже строгі правила щодо беатифікації. Кир Іван Бучка був дуже зацікавлений, щоб розпочати процес беатифікації митрополита Шептицького.
У 1958 році я приїхав у Рим, щоб зайнятись справою. Там зустрів людей, поважних каноністів, які дуже допомагали, бо знали митрополита. У той час помер папа Пій ХІІ, наступником було обрано кардинала Ронкаллі, папу Івана ХХІІІ. Мені через кілька тижнів випала нагода потрапити до святішого отця. Іван ХХІІІ сказав, що знав Андрея Шептицького, що це була велика людина, яку не розуміли свої і чужі. «Дав би Бог, щоб він скоро став святим», – сказав папа і завершив фразою, що прославлення святих – це велике таїнство Боже. Після зустрічі з папою відбулось офіційне відкриття процесу беатифікації митрополита Андрея.
– Скільки за час процесу було зібрано документів у справі митрополита, скільки свідків заслухано у Ватикані? Які були складнощі на початку процесу?
– Найважче було зібрати все те, що написав Шептицький. Ми знали, що є документи у Львові, але які саме, не знали, все було недоступно у радянський час. За 10 років, з 1959 до 1969-го, зібрали 21 том. Багато праць знайшов у Римі. Дві валізки документів приніс у Конгрегацію, на той час ще не було окремого адміністративного органу у справах святих. Навіть щоб тільки розпочати процес, потрібно було два чуда, це коли людина в молитві зцілюється за посередництва митрополита, а потім ще два, щоб проголосити блаженним. 90 осіб свідчили у справі митрополита. Процес Шептицького пройшов два процеси: дієцезіальний і апостольський.
Матеріали перевіряли 9 богословів. На початку процесу кардинал Вишинський із Польщі двічі домагався закриття. Але у 1959 році в Рим приїхав із власної ініціативи старший син львівського рабина Курт Левін, який свідчив про митрополита, який переховував його й інших євреїв від нацистів у роки Другової світової війни. Курт Левін довів праведність життя митрополита.
Папа Іван XXIII відновив процес беатифікації. Але через два роки кардинал Вишинський знову звернувся до Конгрегації – і процес Шептицького знову був завішений. Але у Рим у 1963 році повернувся з заслання кардинал Йосип Сліпий, який свідчив у справі Андрея Шептицького. І папа поновив процес.
– Іван ХХІІІ – блаженний, а Шептицький – ні. Чимало людей вважають, що у справі беатифікації Андрея Шептицького є великі зволікання, з різних причин. Чи не видається Вам, що так воно і відбувається вже стільки років?
– Те очікування нас мобілізує, ми видаємо твори, проводимо конференції. Андрей Шептицький – найвеличніша церковна постать в історії всієї української Церкви. Яка б була наша церква бідна без Шептицького! Він залишив надзвичайно велику спадщину. Я подивляю, як митрополит у таких важких умовах зміг так багато написати, не втратив над собою опанування, коли не міг писати правою рукою, бо була паралізована, писав лівою, і так до останнього дня думав і працював. Митрополит відчував, що це його обов’язок бути пастирем, і хотів причинитись до добра вірних.На сьогодні вже готується до друку четвертий том його пастирських послань, а ще є дуже багато інших праць, зокрема, цікавим є листування між братами Андреєм і Климентієм Шептицькими.
Ми й сьогодні до кінця не розуміємо, яку велику Людину подарував Господь українському народові і Церкві. Донині пізнаю митрополита.
Конгрегація у справі святих має розглянути випадок зцілення у США дівчинки.Українська родина молилася до митрополита Андрея за оздоровлення дитини, яка народилася з фізичними вадами. Цей випадок вже зафіксований, лікарі дали свої висновки, що це надприроднє явище. Я сподіваюсь, що через рік-два митрополит буде проголошений блаженним.
– Чому завдячуєте найбільше у своєму священичому житті?
– Найбільша ласка, що я провів своє священиче життя у товаристві цієї великої Людини – митрополита Андрея Шептицького. Це півстоліття життя з його листами, документами, помислами і задумами. Для мене це найбільша благодать.
Галина Терещук
Джерело: Радіо Свобода
Інтерв'ю з Кир Михаїлом студентів Василіян 2011 р. часопис «Господь і я».
Джерело: Радіо Свобода
Інтерв'ю з Кир Михаїлом студентів Василіян 2011 р. часопис «Господь і я».
Що таке є святість? За якими критеріями церква проголошує святих?
У нагірній проповіді Христос Спаситель представив програму життя для своїх учнів-послідовників. Суть того плану знаходиться у Блаженствах. У Блаженствах представлені вісім важливих засад, за якими можна здобути праведність – святість.
Блаженні вбогі духом …
Блаженні тихі …
Блаженні засмучені …
Блаженні голодні і спраглі справедливості …
Блаженні милосердні …
Блаженні чисті серцем …
Блаженні миротворці …
Блаженні переслідувані за правду.
Цього останнього блаженства Спаситель два рази повторив. Уважав його дуже важливим. І повторив його у прямій формі: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас (Мт.5:3-11).
У Нагірній проповіді бачимо ще дві основні засади святости: «Будьте досконалі як Отець ваш Небесний досконалий. (5:48). «Шукайте перше Царства Божого та його справедливість, а все те вам докладеться». (6:33).
Усі ті блаженства знаходимо уособлені в житті Ісуса Христа і тому дорога до святості полягає в тому, щоб його наслідувати, уподібнитись до нього. Тим то Він нас запрошує: «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.» (Мт.11:29).
У проголошенні святих Церква послуговується мірилам християнських чеснот, головно богословських та моральних чеснот: віра, надія, любов, благорозуміє, побожність, повздержність, мужество та інші та інші прояви святости в житті угодника Божого.
Якими етапами проходить цей процес?
Починається зібранням біографічних інформацій. Також свідчення людей які знали кандидата. До беатифікаційного процесу слід написати життєпис угодника. Слід також зібрати все, що він особисто написав: твори, листи чи будь які писання.
На якому етапі процес Сл. Божого А. Шептицького?
Перша частина беатифікаційний процес – т.зв. інформативний процес митрополита Андрея розпочався 5 грудня 1958 року. Переслухали 91 свідків – людей, які його особисто знали і могли засвідчити про Нього, зібрали 21 томів його творів, листів чи інших письм. Усі ці матеріали були передані вищій інстанції для Апостольської столиці – другої фази. Відбувся скритий процес над його письмами: тобто два богослови перечитали всі його твори і дали свою опінію – щодо вірності творів вірі і моралі Церкви.
Приготовлено об’ємистий збірник який складається з творів М. Андрея, різні речі, що про нього інші писали, статті, оцінки інших людей, доповнюючи докази про його святість. Для м. Андрея була це велика книжка двох томів.
……ПОЗІЦІО - ДОСЬЄ СПРАВИ Канонізації цю працю перестудіювали 9 богословів і дали свою опінію про святість його життя. Декілька з богословів прохали дати їм додаткові вияснення, чи доповнення, чи відповіді на деякі сумніви чи запитання.
В тім часі сталась подія – вислухання молитов до М. Андрея – яке має вигляд Божого чуда. Комісія богословів і лікарів має зібратися і провірити чи у тому випадку здійснюються умовини для чуда. Сподіємось, що до кінця того року – 2011 – комісія виконає це завдання.
1. Які чесноти Кир Андрея молодь має наслідувати? Які на Вашу думку молодь повинна сьогодні мати чесноти?
Українська молодь сьогодні повинна брати собі приклад з наших мучеників. Вони є нашими героями і взорами. 1996 р. папа Іван Павло ІІ беатифікував 13 Пратулинських мучеників. Були це миряни світські люди, які пролили свою кров в обороні своєї церкви. Між ними було чотирьох які мали 22 роки чи менше – приклад для сьогоднішньої молоді як працювати і посвячуватись для Божої слави. Вони були відважні і глибоко віруючі і в їх серцях горіла любов до Бога і до своєї церкви.
Ваші побажання для наших читачів.
Для читача «Господь і я» желаю Божої мудрости, ревности і відваги іти за духом Христовим. Великодушно відповісти на його поклик – ходи за мною! Спаситель винагородить це сторицею. Не боятися. Папа всіх закликає до нової євангелізації. Поле праці дуже широке. Світ потребує Христової євангелії. ……. нас запрошує передавати євангелію так своїм прикладом як і словом. Перед нами визов передавати Христа та його ублагодарованої Євангелії. Христос нас запрошує бути світлом для світом та сіллю землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар