Одкровення блаженного Кир Григорія - Господи ти віси, яко люблю тя

Cвщмч. Григорій Лакота

Блаженний свщмч. Григорій Лакота (1883-1950) родом з с. Голодівка (Задністряни) біля Комарно. Богослов'я студіював у Львові, стає священиком у Перемиській єпархії, далі навчається у Відні і здобуває ступінь доктора богослов'я. Згодом викладає у Перемиській Духовної Семінарії, і стає її ректором. 16 травня 1926 р. приймає Архиєрейські свячення і як єпископ-помічник в Перемишлі перебуває з вірними до миті арешту. Дорога душпастиря поєднує наукові студії, виконання священичого служінням та архиєрейське служіння вірним. У всіх життєвих виборах молодого юнака з Самбірщини звичайно велику роль відіграло без сумніву християнське виховання у сімї, а ще одна подія з його життя глибоко вкарбувалося в його серці - прийняття св. Тайни Священства. Уже як єпископ у вересні 1934 р. блаженний Григорій звертається до клиру пригадуючи їм день свячень: "Памятаєте, як при престолі зігнули Ви Ваші коліна, а на Вашу голову поклали омофор тай святительську руку? Ваше серце слало молитву, молитву без слів до Христа Господа, молитву за зіслання ласки св. Тайни Священства.

А Христос Господь питався Вас потайки через Ваше сумління, як питався колись апостола Петра: Симоне Йонин любиш ли мя. Любові домагався від нас Христос Господь. Тієї любові домагається Христос і на порозі Ваших нових завдань... Ця любов наша сила". Жертвенна любов скріплювала владику залишатися пастирем у лихоліттях ІІ світової війни, а згодом він повторює Хресну Дорогу Господа якого любив усім серцем він терпить арешт, засуд ув'язнення і приймає мученицьку смерть у таборах Воркути 5 листопада 1950 р. Приклад Доброго Пастиря Христа знову являє Церква мучеників і вшановує у його святих. 

Цитата з твору Блаженний Григорій Лакота, перемиський єпископ-помічник, Зібрані послання та проповіді, Перемишль 2005, 224-225.

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ