Cвятий Папа Пій Х між політикою і служінням св. Петра.

Папа Пій Х (1903-1914)

У контексті подій повязаних з зреченням з уряду папи Венедикта XVI мас-медіа створюють чергову сенсацію обговорюючи потенційних кандидатів на Понтифікат. Історія пригадує що 110 років минає від моменту Конклаву на якому було обрано папою Пія Х. Важкими були обставини конклаву адже право "вето" заборони обрання "неугодоного" кардинала на уряд Папи мали кардинали, представники католицьких монархій Cоюзу Германії, Австро-Угорщини та Італії. Дипломатія Апостольского престолу папи Лева ХІІІ була скерована на зміцнення стосунків з Францією і Росією для створення альренативи Cоюзу. Очолив цю політику кард. Маріано Рамполла, нунцій у Мадриді секретарем його був молодий Джакомо делла Кьеза, майбутній Венедикт XV. Старість Лева ХІІІ дозволила політикам приготуватись до зміни Понтифіка. Під час конклаву слова "вето"  Honori mihi duco Моя честь вводить... проти кард. Рамполли, промовив в імені імператора Франца Йосифа кард. Ян Пузина, архиєпископ Кракова.

Конклав обрав кард. Джузеппе Сартро, патріарха Венеції, громадянина Австроугощини який перейняв уряд спадкоємця ап. Петра і взяв імя Пій Х. Першим рішучим кроком Понтифіка було скасування права "вето" під час Конклаву. Це питання дослідила Конгрегація надзвичайних Справ яку очолював кард Піетро Гаспаррі, а безпосередньо вивчав питання і уклав досьє молодий Євгеніо Пачеллі - майбутній Пій

Папа Пій XII, (1939-1958)

ХІІ, його теза - Якщо право вето Католицьких монархів було толерованим Святим Престолом під час цивільного сувереннітету Пап, а після втрати суверенітету такий вплив є несправедливим втручанням у внутрішнє життя Церкви і має бути відмінено. Папа Пій Х підтвердив висновки молодого Пачеллі і проголосив апостольську конституцію Commissum nobis  у 1904 р. якою скасував право вето. Після двох століть впливу католицьких монархів, які обмежували свободу і авторитет вибору Папи Апостольський Престіл звільнився від їх впливу. Пій Х став відомий реформою Курії та проголошенням Кодексу Канонічного Права (1917). Дипломатія Пія Х продовжила політику Лева ХІІІ і хоч не дозволила уникнути І світової війни, оновлена Церква зуміла стати менш політичною і зосередилась на пасторально-місійній діяльності. Згодом у 1954 р. папа Пій ХІІ (Євгеніо Пачеллі)  за сміливий і справедливий понтифікат проголосить Пія Х святим.

Переклад і синтез ЖанПаоло Романато, Останнє вето на конклаві, Osservatore Romano, № 47 2013 о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ