 |
| П. Ганна Лесів - свідчення |
 |
| Образи і вишитий обрус для Літургії |
Зустрілися 25 березня (15 роковини трагічної смерті Тараса Чорновола) з п. Ганною Лесів (Стеблій), яка розповіла про долі ченців редемптористів у 1960-80-ті роки на Голоско у Львові. Передусім згадала п. Ганна що серед вірних жила память про ченців редемтористів. яких у 1946 р. вивезли, а приміщення монастиря зайняла туберкульозна лікарня. Вірні бережно зберігали хрести і духовну літературу, яку викупили у совітів коли закривали монастир. У 1956 р. з Сибіру почали повертатися отці. Отець Михайло Винницький приходив у ліс біля лікарні і там відправляв Літургію, вірні, які працювали у туберкульозній лікарні помітили отця і почали запрошувати додому та до важко хворих викликали для уділення Святих Тайн.
Довірені Голосівчани знали, де проживають у Львові отці зокрема на Чернишевського, 3 чи на вул. Лисенка де жив о. Євген Пелех і запрошували додому відправити Святу Літургію. На Голоско часто у Стецишин Розалії по вул. Озерній, 25 збиралися на Літургію, яку очолювали як правило, о. Кузенко, о. Григорій Мисак, о. Юрій Смаль, о. Михайло Залізняк, о Петро Пиріжок, о. Богдан Репетило, о. Євген Пелех. Отець Григорій МИсак навчав дітей однак на Пасху 1967 р. помер і його відхід хнменувався величавим похороном на Личакові. Важким був 1972 р. у Радянському Союзі святкували 50-ліття створення СРСР і різко взялися за викорінення молитовних громад. Аудіо Було заборонено збиратися біля храму, а оселі мирян були під пильним оком працівників КДБ. Люди які зібрались на Пасхальну Літургію не дочекалися отця Григорія Мисака. Часто у таких випадках люди молилися Літургію без священика, очолював молитву старший чоловік. Саме у цей важкий час з діаспори п. Ганна отримала образок Слуги Божого Кир Андрея Шептицького і у важкі хвилини молилася за його заступництво. У 1989 р. отці розпочали відкрито молитися, вірні підписували багатотисячні звернення до влади у Москві про легалізацію УГКЦ, збиралися на численні мітинги молебні і врешті настояли на поверненні ченців у їх обитель на Голоско. Пригадуючи ці події п. Ганна ще у 1991 р. написала збірку поезій:
Довірені Голосівчани знали, де проживають у Львові отці зокрема на Чернишевського, 3 чи на вул. Лисенка де жив о. Євген Пелех і запрошували додому відправити Святу Літургію. На Голоско часто у Стецишин Розалії по вул. Озерній, 25 збиралися на Літургію, яку очолювали як правило, о. Кузенко, о. Григорій Мисак, о. Юрій Смаль, о. Михайло Залізняк, о Петро Пиріжок, о. Богдан Репетило, о. Євген Пелех. Отець Григорій МИсак навчав дітей однак на Пасху 1967 р. помер і його відхід хнменувався величавим похороном на Личакові. Важким був 1972 р. у Радянському Союзі святкували 50-ліття створення СРСР і різко взялися за викорінення молитовних громад. Аудіо Було заборонено збиратися біля храму, а оселі мирян були під пильним оком працівників КДБ. Люди які зібрались на Пасхальну Літургію не дочекалися отця Григорія Мисака. Часто у таких випадках люди молилися Літургію без священика, очолював молитву старший чоловік. Саме у цей важкий час з діаспори п. Ганна отримала образок Слуги Божого Кир Андрея Шептицького і у важкі хвилини молилася за його заступництво. У 1989 р. отці розпочали відкрито молитися, вірні підписували багатотисячні звернення до влади у Москві про легалізацію УГКЦ, збиралися на численні мітинги молебні і врешті настояли на поверненні ченців у їх обитель на Голоско. Пригадуючи ці події п. Ганна ще у 1991 р. написала збірку поезій:
...О як журилась Україна,
У Бога для народу спасіння просила,
Пройшли роки і все забулось,
Герої стали ворогами,
А їх кати враз стали вірними синами,
І вірно так народ наш довели,
Що з нас зробили жебраків.
Та схаменітся бо скоро прийде час,
Як Бог Воскрес, воскресне Україна!
До теми - http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/12/13866/
Немає коментарів:
Дописати коментар