Русалка Дністрова, Підлисся та отець Маркіян Шашкевич

Маркіян - семінарист

Галичина на початку панування Австроугорщини на зламі ХІХ ст. перебувала у стані руїни, без шкіл, освіти, свідомого міщанства ширилося москвофільство. Духовенство покликане було піднімати народ через освіту. Одним із перших почав підносити народне шкільництво й освіту о. Іван Могильницький (1778–1831) –  крилошанин перемишльської капітули, філолог, носій ідеї національного відродження. За ним пішов галицький пророк «Будитель», письменник, поет, засновник літератури о. Маркіян Шашкевич, який у проповідях вживав виключно українську мову, займався культурно-громадською та освітною працею. Його проповіді та літературні твори, зокрема організація «Руської трійці» та видання альманаху «Русалка Дністрова» (1837), – перша вістка його освітньої діяльності.

У Лаврів шляхом прочанина

У суботу 20 вересня 2014 р. Божественною Літургією у храмі  св Параскеви с. Стара Сіль розпочалася проща за мир під покровом Блаженних Новомучеників до монастиря св. Онуфрія оо. Василіян у Лаврові. Прощу супроводили о. Атаназій Слободян,ЧСВВ ігумен монастиря і організатор прощі, о. Василь з с. Мурованого з вірними, о. Полікарп, ЧСВВ голосив духовні науки. Серед прочан яких зібралося понад три сотні були матері і батьки діти який зараз захищають східний кордон України. Журба за мир в Україні об'єднала прочан тому у час ходи розважали слова: "Мир в Україні розпочинається з примирення мого серця з Богом".

Cередній клас святих - сім'я

Минуло 100 років від смерті на полі І світової війни письменника француза Шарля Пеггі. На меморіалі полеглим воякам Папа вкотре засудив війну як безумство, адже мотивом війни є влада і гроші, за які платять людським життям. 4 вересня на проповіді у каплиці св. Марти Папа  сказав: "Привілейоване місце зустрічі з Ісусом Христом це власні гріхи. Сила Слова Божого у зустрічі  моїх гріхів з кров'ю Христа, яка мене спасає. І коли не має цієї зустрічі немає сили у серці". Це вислів Шарля з Орлеану який як доброволець пішов на війну, де 5 вересня у бою під Марна (Marna) його вразила куля І світової війни. Останні роки життя він жив згідно логіки зустрічі гріха і Христа і свої думки уклав у творі "Картезій і картезіянська філософія". Кілька цитат, які описують його світогляд: "Опіка, успіх і рятунок у небезпеці це чудово, адже ми бачимо перемогу спасіння того хто майже був загублений. А нужда, дрібязковість, ницість, злочини і також гріх, це немов пробоїни у броні людини, у його обладунках через які... благодать може проникнути у заскорузлу оболонку людини. Адже по броні щоденних звичаїв усе рикошетить скользить і притуплюється зброя, адже добрі люди це ті, які люблять щоб їх так називали не мають пробоїн у броні, не є поранені. Мораль для них це спосіб бути самодостатнім впевненим. Божа благодать не зцілює тих хто не має ран. Не піднімається той хто ніколи не падав. Не омиється з бруду хто ніколи не був брудним".