Прагнення єдності будується на ісповіді мучеників

30 листопада 2014 у Стамбулі під час зустрічі Папи Франциска та Вселенського Патріарха Вартоломея І з нагоди свята св. Андрія Первозванного, проголосили декларацію зусилль на дорозі пошуку єдності між католиками і православними. У декларації говориться: "Наше спогадування апостолів, що звіщали світові добру новину Євангелія через свою проповідь та свідчення мучеництва, скріпляє у нас прагнення й надалі разом прямувати вперед, до мети подолання з любов’ю та довір’ям перешкод, які нас розділяють... Висловлюємо свій щирий та рішучий намір у слухняності волі Господа нашого Ісуса Христа, посилити наші зусилля, спрямовані на сприяння повній єдності між християнами, а передусім - католиками і православними... 

Висловлюємо нашу спільну стурбованість ситуацією в Іраку, Сирії та на всьому Близькому Сході. Єднаємося у прагненні миру й стабільності та в бажанні сприяти розв’язанню конфліктів шляхом діалогу та примирення. Визнаючи вже докладені зусилля з метою надання допомоги регіонові, одночасно, звертаємося із закликом до всіх, на кому лежить відповідальність за долі народів, посилити заанґажування на користь страждаючих спільнот, запевнивши їм, в тому числі й християнським, можливість залишитися на своїх рідних землях. Не можемо миритися з Близьким Сходом без християн, які сповідували Ісусове ім’я тут протягом двох тисяч років. Численні наші брати й сестри переслідувані та насильно змушувані залишити свої домівки. Навіть здається, що людське життя втратило цінність, а людська особа вже нічого не значить та може бути принесена в жертву іншим інтересам. І все це, на жаль, зустрічає байдужість з боку багатьох. Як пригадує нам святий Павло: «Коли страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кор 12,26). Таким є закон християнського життя і в цьому значенні можемо сказати, що існує також екуменізм страждань. Подібно, як кров мучеників стала засівом сили і плідності Церкви, так і спільність у щоденних стражданнях може стати дієвим засобом для досягнення єдності. Жахливе становище християн, та всіх, хто страждає на Близькому Сході, вимагає не лише постійної молитви, але також належної відповіді з боку міжнародної спільноти.

Великі виклики, що стоять перед світом в актуальній ситуації, вимагають солідарності всіх людей доброї волі. Тому, визнаємо важливість того, щоб провадити конструктивний діалог з Ісламом, що ґрунтуватиметься на взаємній пошані та приязні. Надихаючись спільними цінностями та скріплені справжніми братерськими почуттями, мусульмани й християни покликані разом співпрацювати на користь любові, справедливості, миру та пошани гідності й прав кожної людської особи, особливо в тих регіонах, в яких вони, свого часу, протягом століть жили у мирному співжитті, а сьогодні разом переживають трагічні жахіття війни. Крім того, як християнські провідники, ми закликаємо всіх релігійних провідників й надалі зміцнювати міжрелігійний діалог та докладати всі зусилля, необхідні для будування культури миру й солідарності між людьми і народами.

Пам’ятаємо також про всі народи, які страждають з причини війни. Особливо, молимося за мир в Україні, країні з давніми християнськими традиціями, та звертаємося із закликом до всіх сторін, втягнутих у конфлікт, шукати шлях діалогу й пошани міжнародного права, щоб покласти край конфліктові, даючи змогу всім українцям жити у згоді.

Наші думки линуть до всіх вірних наших Церков у світі, яких вітаємо, ввіряючи їх Христові, Спасителеві нашому, щоб вони змогли бути невтомними свідками Божої любові. Підносимо нашу ревну молитву до Бога, просячи дару миру в любові та єдності для всього людського роду.

«Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь з усіма вами!» (2 Сол 3,16).

30 листопада 2014 року

За матеріалами Радіо Ватикан - uk.radiovaticana.va