Різдвянe вітання Кир Андрея

Кир Андрей

Христос раждається! Цим словом витаю Вас в навечеріє празника Христового Різдва. В цьому слові находимо найповнішу радість, яка тільки на цьому світі можлива, навіть серед найбільших злиднів і найтяжчих терпінь. У  слові: „Христос раждається”, є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові. В цьому слові: „Христос раждається”, є суть цілої Євангелії, тієї доброї вісти про спасення. В лютих часах війни маємо усі стільки причин смутку, плачу, що приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа, коли не можна б витатися і поздоровлятися цим словом.

Але якщо Христос народився, якщо Він посеред нас, якщо нам дає Свою благодать, якщо в Ньому кожної хвилини маємо найліпшу раду, що чинити, і найуспішнішу поміч, аби зробити те, що треба, тоді немає ніякої причини до розпуки, а навпаки, є всяка найповніша і найсильніша причина надії. А коли є надія, то можна, то треба радуватися і наперекір усяким злидням.

Святочний привіт, святочні побажання, святочна надія, що в Різдвяні Свята скріпляються, але по них не переминають, – усе те для нас і поміж нами; і то не пусті звуки товариського привіту, взаємної чемности, формальности людських побажань, – це все дійсність, правда, дійсніша від всього того, що очима бачимо, чого руками дотикаємо. Все те – частинний вияв тієї перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду, всяку лож і всяку кривду поміж людьми. Це – не наше слово, не наша думка, а слово Божого Об’явлення, даного Апостолом Йоаном: «Перемога, що перемагає світ, віра наша». Христос переміг, хоч іще не так, щоб на

Різдво завітало до військових у м. Сартана 

світі не було вже зла, щоб не було вже потреби повторювати в Отченаші: „Ізбави нас од лукавого”. Є ще на світі несправедливість, є лож, є кривда убогих і малих, є хвилини, в яких царство темряви і зла в боротьбі з царством світла наступає з такою силою, що вони можуть видаватися перемогою. Але хто з Христом і Його благодаттю навчився боротись у власному серці з пристрастями, що ведуть у гріх, хто досвідчив Христової сили в перемогах, віднесених над собою самим, той не тільки вірить, що Христос переміг і перемагає, але знає це з власного досвіду. Тому він і знає, і більш очікує, ніж надіється, що Христос переможе. А коли Христос переможе, тоді настане Його Царство, Царство Божої Правди, Царство християнської Любові поміж людьми. Причина смутку перемине, а настане день радости, день перемоги. І привитаємо Його радісним: „Христос раждається”. Нинішнє „Христос раждається” повторюємо ще ридаючи, ним потішаємось, у ньому шукаємо відваги й сили, але прийде днина, і вже недалека, коли витатисьмемо радісним окликом перемоги: „Христос раждається”. Напевно, переминуться крамоли і роздори поміж нами, напевно, перевалисться та буря ненависти, що тепер у світі шаліє. І брат брата обніме почуттям тим щирішої любові, чим довше вона була забута чи нехтована.

Національна гвардія зустрічає Різдво у Маріуполі

Тому, коли маю сьогодні нагоду до Вас промоволяти, Дорогі мої Браття, Сестри, Діти, коли можу на хвилях радія переслати Вам мої святочні побажання і коляду, коли можу, з ласки Всевишнього Бога, звернутися до Вас цим виявом християнської та душпастирської любові, досить мені цього слова привіту, щоб висказати ним усі мої побажання для батьків і дітей, для старих і молодих, для міст і сіл, для тих, що терплять по шпиталях і в неволі, для тих, що в чужині в далекому Райху чи в таборах, для тих, що на фронтах, і в краю, і за границею, в далекій Франції, Альзації, Голяндії, та для тих, що не мають навіть у день святочний Божого слова в рідній мові.

Я бажаю сьогодні відвідати духом усіх Вас і кожного зокрема. Я хотів би зайти до кожного, що тяжко хорий, віддавна прибитий до ліжка болізни. Хочу відвідати тих, що не мають ніякої опіки, ніякого ліку й ніякої, навіть у свята, найменшої потіхи. Я хотів би, щоб моє слово зайшло у кожну найубогішу хатину, притулило, піднесло, скріпило на душі й тілі кожного, що терпить. Не сумуйте, зближається хвилина, де ваші терпіння обернуться в радість. Коли по-християнськи терпите, коли з Божої волі принимаєте хрести життя, дивіться в небо: ось вже плетуться вінці, нагорода приготовляється. Може, добрий Бог верне вам здоровля, а коли така Його свята воля, милосердний, найліпший Батько прийме у Себе в небесних хоромах Своїх бідних, терплячих дітей.

Зі святочною колядою звертаюся сьогодні й до Вас, дорогих братів з Наддніпрянщини. Деякі з-поміж Вас святкуватимуть Різдво з нами і поміж нами. Нехай Бог вислухає нас, нехай буде Вам добре поміж нами як поміж своїми. Нехай ці свята не переминуть Вам, як на чужині. Сильно надійтеся, що вневдовзі вернете в свої рідні оселі. Боже Провидіння так поведе усі справи, що добром скінчиться те, що нам усім видається сьогодні нещастям. Ви були змушені опустити рідну оселю, багато з Вас святкує Христове Різдво на далекій чужині. Нехай же Божа благодать хоронить Вас від всякого нещастя. Нехай дасть віднайти Бога і Його святий закон тим із Вас, що в безбожній школі й під впливом безбожників утратили віру. Нехай відживе у Ваших душах віра батьків. Нехай Бог дасть Вам зрозуміти тайну християнського життя і проблему людського щастя. Бо людське щастя є тільки в пізнанні Бога і в сповнюванні Його святого закону. Для всіх вони, ці мої побажання, містяться в однім, але важнім слові: „Христос раждається”. Нехай Христос буде з Вами, нехай кріпить, потішає, навчає і веде. Нехай простить дотеперішні провини, нехай душі очистить із усякого гріха, а серцям най дасть потрібний лік для усунення всякого болю і всякої сльози, бодай на цих кілька днів Різдвяних свят.

Очевидно, святочна коляда відноситься не тільки до духового добра, вона ж походить з християнської любові, тому обнимає і всі дочасні земські потреби. Тому я хотів би зі словами побажання передати і святочні дарунки. Духовні бажання силою молитов приносять щось із того, що ними бажається, дочасні дарунки, висказані словами, можуть тільки виявити нашу неміч. Та неміч спричиняє не раз і болючий жаль, що не можна своїм дорогим і близьким помогти так, як хотілось би і як було би треба. А коли не можна інакше, треба тим своїм близьким служити так, як можна, хотяй зі сльозами в очах.

Тому, бажаючи Вам, дорогі, всяких небесних дарів, бажаючи Вам сповнення усіх бажань, що відносяться до батьківщини, кожному з Вас зокрема й усім разом до слова привіту додам і таке: при Вас, дорогі, у свята Христового Різдва я душею і серцем, молитвою і співчуттям, радістю і побажаннями, при Вас і з Вами пам’ятаю перед Богом про всі Ваші потреби. Христос Раждається!  23.ХІІ.1943