Кир Андрей і Наддніпрянська Україна

Кир Василій і Кир Ігор

21 листопада у Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі м. Харкова вшанували пам'ять Кир Андрея було урочисто відкрито виставку, присвячену 150-літтю від дня народження митрополита Андрея Шептицького. Виставка організувалася з ініціативи Харківського екзархату УГКЦ та Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. У відкритті взяли участь владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський та владика Ігор (Ісіченко), архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Вступну бесіду про віхи життя і служіння митрополита Андрея Шептицького  розповів о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, голова Місії Постуляції (м. Львів).

Кир Андрей у Харкові

Пам'ять Кир Андрея вшановується у час річниці жертв Голодомору 1932-33 р. вірним Сходу України відкривається постать Кир Андрея, як милосердного Самарянина, який усіма силами намагався поширити правду про геноцид українців у світі та спішив до них з гуманітарною місією допомоги. Отець розповів про становлення покликання юного аристократа Романа Марія Олександра який виростав у атмосфері молитви і готовності служити що також було причиною вибору монащого стану.Служіння  народу Кир Андрей окреслив словами: "“Ціль моєї праці – зібрати  Вас усіх під стяг Христа. Наука Христа, якою я перейнятий у сто разів більше з власного переконання, а не з уряду – це мій прапор і мій дороговказ. Хай умру днесь і у вічності не знайду щастя, коби лишень Ви, мої браття, були спасенні”.  Вказав на життя аскези брата Андрея у спільноті Василіян, про його розуміння аксези просте і промовисте свідчать його слова: «…невпинною і невгамовною працею над досконаленням своєї душі та неустанними духовними вправами – по святим словам Спасителя: «Чувайте і моліться, аби не попали у спокусу» Мт. 26, 41, а образно описуючи стан душі Кир Андрей зазначає що людський дух якщо не вправляється то уподібнюється до «ясного плуга що ржавіє у шопі, не уживаний до ніякої праці», натомість вказує на приклад «як противно желізна руда в огні не спалюється, а чиститься і шляхетніє та перемінюється у дорогоцінну крицю». Отець вказав на його знайомство з папою Левом ХІІІ та шлях втілення його соціального вчення в Галичині, знайомство з інтелектуалами доби п. Володимиром Антоновичем у Києві та Володимиром Соловйовим у Росії та його бачення ролі Церкви у ділі обєнання. Відкриттям для вірних були соціально-культурні ініціативи Кир Андрея Український як створення Національного Музею, Народної Лічниці, фонди сиріт та вдів, санаторії для священиків і захоронки для дітей, створення бібліотек і збір архіву історії Унії, страхового товариства "Дністер" і Земельного Банку у Львові, підтримка кооперативів "Маслосоюзу" та створення ботанічних заповідників у яких окреме місце займали каштани і липи. 

Харитативна праця Кир Андрея була надхнена знайомством з бр. Альбертом Хмельовським який розвинув згромадження альбертинів у Кракові(1889 р.) які займалися ств. притулків для убогих, вдів і сиріт де через працю і молитву  повертали їм віру в власні сили і людську гідність. Кир Андрей як богослов у Кракові не лише зустрічався, але і жив у притулках бр. Альберта: «Рік чи два опісля я мав щастя знову прожити тиждень із братом Альбертом у Верхраті. Після місії, яку дали мені в місцевій парафії, замешкав у монастирі братів. Одягнутися в їхню рясу, обтягнути стегна паском святого Франциска, прислухатися до братів і годинами розмовляти з братом Альбертом – ті реколекції є, може, ліпші від будь-яких інших… Служба убогим була для нього (бр. Альберта) школою євангельської бідности; в ту цноту втягало його – так повім – служіння вбогим, якому віддався цілим серцем. Тому чернече убозтво було в нього таким простим наслідком його життя і його душі, що було в нього цілком природним; ніхто не дивувався з його бідности, хоча ніхто з людей, котрі його зустрічали, напевно, ніде нікого не зустрів, хто би такою самою мірою практикував ту євангельську цноту».

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ