Проща скаутів до Підкаменя

Початок прощі, Підгірці

14-16 жовтня 2016 р. була проща мандрівників скаутів Святий Хрест до Підкаменя під час якої розважали над словами ...Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий", учасники паломництва молилися за мир в Україні, за воїнів які стоять на сторожі миру, та в наміренні розвитку католицьких скаутів в Україні. Розпочали мандрівку Літургією у монастирі св. Онуфрія оо. Василіян у Підгірцях, яку очолив о. Матей Дзюрман який заохотив звертатися з синівською довірою до Богородиці, свято Покрова якої вшановується у цей день. Мандрівників у прощі через с. Жарків і с. Голубиця до монастиря Походження Чесного Хреста у Підкамені провадив намісник мандрівників Назар Єременко, який приготував духовні конференцій для скаутів. 

Після ночівлі у наметах скаути зігрілися біля вогню і покріпивши сили вирушили до мети прощі, уже в монастирі співом і молитвою Літургії у храмі Покрову Богородиці, яку очолив о. Полікарп Марцелюк, подякували за другий день прощі. Отець вказав що покора  Марії  звершує план Бога по Відкупленню людини від гріха, тому потрібно завжди шукати і у молитві просити сили щоб у покорі йти дорогою Правди, якою є Христос. На ночівлю скаутів, які зазвичай розбивають намети, але через дощ і холодний вітер їх прихистив в монастирських келіях гостинний отець студит Андрій. 

Після молитовних чувань у стіп фігури Богородиці, незважаючи на дощ, став на шлях служіння скаута Самарянина Сергій Степаненко. Над ранок дощ ущух і у неділю скаути на завершення прощі молились подячну Літургію, а отець Полікарп вказав на віру жінки хананейки з Наїну та заохотив мандрівників до служіння у спільноті скаутів у дусі злагоди і з молитвою, щоб усі труднощі долати разом будуючи спільноту "чарівними" словами: дозволь, дякую, пробач. А за приклад поставив постать блаж. свщмуч. Михайла Цегельського який був у стінах цього монастиря під час етапу на заслання. Отець як душпастир не залишив вірних навіть перед загрозою розправи атеїстів, а в ув'язненні, як одружений чоловік підтримував листами зв'язок з дружиною, як батько піклувався про чотирьох дітей аж до смерті 1951 р. у Мордовії. 

Завершення прощі це початок нового шляху, скаути мандрівники скористали з молитви, Сповіді і роздум і повернулися до своїх спільнот щоб продовжити служіння у спільнотах скаутського руху втілюючи у житті Заповіді Божі. 

Більше - http://fse.in.ua/index.php/novyny1/66-pidkamin-2016-diakuiemo-za-palomnytstvo