Проща Родин

Прочани у палаці Фредро, Вишня

11 травня о 9.00 год. Літургією у храмі Пресвятої Євхаристії у м. Рудки розпочалася Проща Родин було уділено благословення на прощу та посвячено хусти прочан. Паломники вшановуючи з нагоди Дня Матері пам’ять Софії з Фредрів Шептицької почали дводенну мандрівку з родинного міста Рудки що на Самбірщині до села Прилбичі на Яворівщині подолавши 40 кілометрів шляху.
Перший короткий етап до храму Успіння Богородиці у Рудках, де прочани відвідали крипту де спочиває Олександр і Софія Фредро батьки Софії у музеї отець Вальдемар розповів про літературну спадщину відомого письменника Олександра. У храмі вшановується з 1612 р. ікона Богородиці покровительки Бескид.  Наступний етап був до с. Вишні, де у палаці Фредро розважали уривки з листів Софії з Фредро до синів, які стали духовною поживою прочан: "Моя дорога, моя мужня, моя любима дитино.  Я довго чекала, майже тиждень, на твого листа, дорогенький Мітусю. Але ось моє чекання стало винагороджене прекрасним дорогим листом ...., що пошта принесла мені сьогодні.  Це справило мені таку велику приємність, що ти не можеш навіть собі уявити, але може колись зрозумієш...  Чи ти знаєш, що тих кілька слів вдячности за нашу добру волю робити добро навели мені сльози до очей... 

Музей Олександра Фредро, Рудки

Під тим зглядом нас не так часто доцінюють і рідко коли чуємо слова сказані в такий спосіб.  Саме тому, що завжди затиснутий між цими двома почуттями, «бажанням великого, шляхетного, святого почуття любови добра», яке з однієї сторони є у Тата, а з іншої «не бачити майже ніколи когось, що хоче це оцінити у Ньому».  Твої слова, мій любий, впали мені на серце, як свіжа роса.  Хай Господь тебе благословить, мій дорогенький." 

Палац Фредро, Вишня

У c. Вишня відвідали родинний палац Фредро і прочани пішли на молитву у новозбудований храм, де зустрів прочан о. Михайло Кушнір, який в великій мірі причинився до успіху прощі не лише приготуванням обіду та організаційною підтримкою, але і ентузіазмом яким він запалив вірних, адже більшість прочан були його вірні, які в міру можливості пройшли або частину або і весь шлях! У селі Дубаневичі прочан зустріла процесія громади з коругвами і відкритими дверями храму у якому помолилися Молебень до Богородиці та розваживши про роль молитви і Божої ласки як запоруки злагоди в родині. Біля храму вірні погостивши прочан відпроваджували прочан до Шоломинич. Перед селом прочан зустріла процесія вірних, а на порозі храму парох який звернувся до вірних з словом заохоти і підтримки та молебнем до Христа Чоловіколюбця скріпив дузовні сили, а частуванням і тілесні сили вірних. Далі з молитвою і піснями прочани вітаючись з вірянами с. Добряни і Вовчухи надвечір дойшли до Родатич де їх уже гостинно чекав директор школи Іван Васильович, який радо прихистив і обігрів прочан, розповівши про досягнення і турботи якими живе громада від часу останньої прощі.

Прочани на шляху

Молебень, Шоломиничі 

Зранку по сніданку о. Андрій Стадницький привітав прочан і забрав їх речі до Прилбич заохочуючи до останнього зусилля, адже останні 13 км. прочани мусіли і подолали до 11.40 год. і у Прилбичах разом із місцевою громадою вшанували Панахидою у похоронній каплиці родину Івана та Софії Шептицьких.
Після Літургії прочан, а в основному це були матері з дітьми, привітали діти і молодь з нагоди дня Матері, а о. Андрій Стадницький запросив на трапезу а згодом у музей родини Шептицьких де розповів про рід Шептицьких. У якому як відомо було семеро дітей Стефан і Юрій померли у юнацькому віці, а до зрілого віку виховали п’ятеро синів.  Доля юнаків склалася по-різному. Роман в монастирі Андрей став митрополитом Львівським, Олександр дідич у маєтках у Лабунях біля Любліна помер від знущань гестапо у 1942 р., Станіслав став військовим польської армії, осягнув звання генерала, Казимир прийняв монаше ім’я Климентій, був архимандритом студитів і загинув як мученик, Лев господар у Прилбичах загинув з дружиною у 1939 р., але усі сини залишилися вірні девізу роду Шептицьких: "У хресті спасіння - A cruce salus".

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ

Звіт Прощі 2015 р. https://missiopc.blogspot.com/2015/05/blog-post.html#more