Сила молитви - свідчення лікаря

Подяка лікарів за молитву, Іспанія

Розповідь лікарки Мартіни з лікарні у Мадриді (Іспанія).

5 квітня прийшла на позачергове чергування, тому що оперували колегу. Була трохи виснажена через невпинне чергування, однак попросила в Бога помочі і пішла на зміну. Прийшовши, побачила, що дуже багато хворих. Біля них працювало багато її колег.

Мартіна почала оглядати своїх хворих. Один з пацієнтів, чоловік років вісімдесяти, був важко хворий, радіограма дуже погана, сильне запалення легень через короновірус.
Була ним дуже стурбована через його вік і через стан, бо він мав теж інші хвороби. Минув день, повечеряли, і враз збентежений медбрат повідомив, що чоловікові погіршало і щоб Мартіна його оглянула. Дідусь був у дуже важкому стані, дихання – сорок вдихів на хвилину, п’ятдесят відсотків кисню… Поміняли йому кисневу маску, але стан погіршувався, зробили все, що могли, але стан ніяк не покращувався, а навпаки.

Дідусь задихався. Бачили, що він помирав, однак більше не могли нічого зробити з огляду також на його вік. Він лежав з кисневою маскою. Мартіна повідомила його дружині, що чоловік помирає, але ніхто не захотів прийти через сімейні непорозуміння. Їй стало дуже шкода дідуся і вона, щоб він не помирав один, замість ще одного належного їй відпочинку залишилася в палаті. Тримаючи руку дідуся в своїх руках, Мартіна молилася до Пречистої Матінки «Богородице Діво». За порадою лікарняного священика Луїса-Антоніо, який казав медикам, що робити вони мають робити, коли помирає хворий, вона перехрестила дідуся і молилася. Розповідала йому, що дружина і родина його люблять, молячись залишалася з ним, не хотіла щоб помирав сам, без Бога. Просила вибачення за гріхи хворого, за свої, молилася до Богородиці, до Божого Милосердя. Через деякий час, оглянувши хворих, знову сиділа поруч з дідусем, молячись. Чим ревніше молилася за хворого, тим більше відчувала жаль і любов до нього через його муки. Він стискав її руку то слабше, то сильніше. Оскільки думали, що дідусь помирає, то не знімали маску, а ліки і антибіотик відмінили, просто молилися.

Коли під кінець зміни зайшла інша лікарка чи медсестра (вони не були добре знайомі, тому що прийшла інша зміна), вона запитала в хворого, як він себе почуває, і той – на диво – відповів. Медсестри були приємно здивовані. Інша медик здивовано запитала, як це сталося? Дідусь піднявся. Йому відключили маску. Дихання було нормальне, насичення киснем легень 90 %. Коли інша чергова лікарка запитала, як це трапилося, Мартіна сказала, що останнім словом є Слово Боже. Тим часом за пацієнтом прийшов його брат. Інші медики вкінці зміни питали, чи вже помер пацієнт, але він був живий і здоровий.

Мартіну теж запитали, чи вона може творити чуда, але вона сказала, що все це – діло Рук Божих, тому що вона щиро вірить. У всьому пережитому Мартіна відчувала, як її провадив Господь. Він був лікарем, а вона була в Його руках так, як і пацієнт. Її знову запитували, як вона робить ці чуда. На це вона відповідала, що ніякої особистої заслуги в усьому цьому не має. З пацієнтом більше не зустрічалася. Вийшла після зміни дуже щаслива і з Богом у серці.

Авторський переклад свідчення з іспанської на українську Марії Яворської.