З Різдвом Христовим!

 Христос народився!

Возвеселіться всі разом нині Христос родився в бідній яскині!

Цими словами коляди бажаємо здоровя, кріпості і радості усім Вам і Вашим родинам! 

У Різдві Христовому зірка вказує нам шлях до Вифлеєму, де у вертепі спочиває Христос який у Воплоченні відкриває нам дорогу до неба до дому Бога Отця!

Славіте його!

Веселих і радісних свят Різдва Христового!

У час випробувань і війни нехай для нас підтримкою будуть слова праведного Кир Андрея на Різдво 1939 р.

 Бог до ступня полюбив людей, так дуже бажав їм добра, що дав Свого Єдинородного Сина. І в тому пізнаємо Божу любов до нас. пізнаємо, що Бог є любов’ю, що Його природа – це любов.   З любови до нас Божий Син зійшов з неба, стався чоловіком, народився з Пречистої Діви Марії і вмер на хресті для нас. З любови до нас Ісус Христос став нам дорогою до спасення, мостом, що лучить нас із небом. З любови до нас, через Нього,  Його силою, Його діланням, Його волею, за Його справою можемо осягнути вчіне спасення, отворена для нас дорога в небо. Всім отвертий, усім доступний той міст над непроходимими пропастями. Хто лииш хоче, може тою дорогою переходити над пропастями смерти, і до вічного життя вистарчає бути злученим з Христом Спасителем освячуючою Божою благодаттю.

Люди є з Ним злучені вже самою людською природою. Він є нашим братом. сином Адама, чоловіком з Адамового, з нашого роду. Його людська природа – це правдиве тіло і душа правдивого чоловіка, такого самого якими ми всі; в Його жилах пливе наша кров, кров нашого роду. Та зв’язь  крови є підставою тієї злуки, що дає, запевняє вічне спасення, що є вже вічним спасенням, а тою злукою є освячуюча Божа благодать. Кожний, хто хоче, може її дістати, коли лиш прийме Його, Христа Спасителя. Бо всім, «що прийняли його, тим дав власть статися Божими дітьми, віруючим в ім’я Його». (І Йо. 1,12). 

Хто лише прийме Христа, хто прийме від Нього Його дари – тим самим вже буде зв’язаний з ним тими зв’язками, що його заведуть у небо.  Через Нього, в Ньому нам усім стає приступна правда і справедливість, здоровля душі й надприродне життя, ласка у Бога і той мир, що його світ не може мати, мир з Богом, мир з братьми, мир з небом і з землею.

Ту, що плачуть, будуть потішені, а ті, що відчувають голод і спрагу правди і справедливости, будуть насичені; а милосердні доступлять милосердя; в Ньому, через Нього, хто лиш хоче, може стати Божим сином.

Тому і Празник Христового Рождества є для християн, а і для всіх  людей, таким світлим і радісним Празником, бо пригадує їм те, що найважніше в житті і в смерти: вічне спасення.

А це ж справа найважніша не тільки для християн, але взагалі для всіх людей. Хто лише думає, хто лише вміє дивитися вперед о одну днину, для того в цілому житті  найважніше питання, питання, що з безконечною силою, з могутнім рельєфом накидується людському умові: Що станеться зі мною по смерти? Коли по коротшому чи довшому житті чоловік западеться у пропасть смерти, що станеться з ним? Чи є якесь життя там за гробом, чи душа є безсмертна? Чи душа може бути по смерти щаслива, і як, і чим запевнити собі те життя?

Для нас, християн, ті питання давно розв’язані. Ми знаємо, що Бог післав Свого Сина з неба на землю, що Божий Син стався чоловіком, що помер на хресті для нашого спасення. Ми знаємо, що до вічного спасення потрібна Христова благодать, і знаємо, що ту благодать можемо черпати зі святих Таїнств віри. Ми знаємо, що лише гріх відбирає нам Божу благодать, але знаємо і те, що коли впадемо в якийсь гріх, «маємо заступника перед Богом Отцем – Ісуса Христа, Праведника». (І Йо. 2,2). Знаємо, що «Він є помиренням за наші гріхи – та не тільки за наші, але і цілого світа». Знаємо, що християнське покаяння очищує душу з плями гріха й вертає їй Божу благодать. Тому знаємо, що і як маємо робити, щоб за ласкою Ісуса Христа Спасителя запевнити собі спасення.

Але для людей, що далеко стоять від Христа, що Його не здибали в житті, що Його мало знають і мало, або й цілком не вірять у Нього, для людей, що народилися у віроісповіданнях, які про життя за гробом мало говорять або й нічого, питання про вічне спасення буває болючим сумнівом, що накидується душі кожної днини і кожної днини викликує незаспокоєну тугу за тривалим, певним, спокійним добром. Бо що ж значить щастя, яке вечором кінчиться? Яку вартість мають багатства, що їх вже сьогодні треба покидати? Кажу сьогодні, бо людське життя наче одна днина. Бо чим же воно наше життя? Чи не є «парою, що на хвилину являється, а потім щезає» (Якова).

І чому ж діямант є більшої вартости від каплі роси, у якій відбиваються соняшні проміння? Тільки тому, що він тривкий. І чи ж нема поміж добрами, що їх бажає людство, ні одного тривкого добра? Чи ж неможливе здоровля, яке не кінчиться смертю? Чи не можлива радість, по якій не наступає смуток і плач? Чи нема того сонця, що не заходить? Чи нема тої днини, що не кінчиться ніччю? І чи можливо, щоб усе зі смертю кінчилося? Як не вірити, як не думати, що по житті наступає суд? Якщо Бог не є справедливий Суддя, що винагороджує за добрі діла, а за злі карає, то саме поняття справедливости й моральности, благородности і добрих діл – це все лиш іронія. Все, що називається на цьому світі справедливістю, за таке уходить, все, над чим люди працюють найблагороднішими змаганнями, чи ж все те не є неначе надломаний напис,  який свідчить про те, що треба нам колись по смерти здати рахунок з нашого поступування? Що наша душа це щось вище від нерозумних звірят, що вона може бути морально добра або зла, після свобідного вибору її волі? А коли так є, то яке це поважне завдання так жити, щоб по смерти запевнити собі прихильний вирок!

До Вас, що бажаєте спасення, а не знаєте Ісуса Христа, скажу таке: «Приближуйтеся до Бога, а приближиться до Вас. Очистіть руки, грішники, і освятіть серця, двоєдушники. Почувайтеся нужденними та ридайте і плачте. Ваш сміх нехай обернеться в ридання, а радість у смуток. Упокоріться перед лицем Господа, а вивищить вас» - вивищить вас вірою Христа Спасителя.

А Ви, що вірите в Христа, пам’ятайте, що Він до себе кличе всіх, що терплять, обтяжених бременем життя.  Приступайте до Нього сміло, очистіть совість доброю Сповіддю, приступіть до святого Причастя Тіла і Крови Господньої, дбайте про освячуючу благодать, дбайте про чисту совість, дбайте про добрі діла християнського життя, прощайте ворогам, моліться за них, освячуйте родинне життя,  нехай ваші подружжя будуть святі та чисті, освячуйте їх здержністю, спільними молитвами та милостинями.

А коли молитеся, пам’ятайте про ближніх, пам’ятайте про Христову Святу Церкву, пам’ятайте про всі потреби Вітчини, - «много може молитва праведного», - просіть про всі потрібні дари, про всі потрібні прикмети та чесноти для цілого Українського Народу, для Української Держави[1], для усіх наших братів у всіх частях світу, в яких вони розсіяні. Пам’ятайте особлившим  способом про тих бідних братів наших, що мучаться в неволі большевицького режиму, просіть для них, для тих бідних терплячих, щоб їм не перестала світити віра в Ісуса Христа, щоб не тратили надії на Його всемогучу поміч. Просіть для вмираючих в муках, щоб сходили з цього світу у християнському покаянні. А в радощах Різдвяних Свят пам’ятайте, що лише та радість тривка і вартна, що веде до тої дальшої і вищої радости, яка вже не кінчиться, і прийміть від мене, вашого Душпастиря, найщиріші побажання всякого добра, добра дочасного, що веде до вічного, і добра вічного, що є метою цілого християнського життя. – Амінь

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. – Амінь.

Христос Раждається!

ЦДІАУкраїни, м. Львів. ф. 201, оп. 4б, спр. 2543, арк. 1-4, 5-9, ориг.,  черн., рук., маш.