Ювілей 20 ліття Новомучеників у Струтині

 6 листопада 2021 р. у с. Струтин відбулася академія вшанування ювілею 20-ліття проголошення  св. Іваном Павлом ІІ блаженними мучеників свщмуч. Миколая Чарнецького і 24 тих що з ним  постраждали від комуністичної влади та свщмуч. Омеляна Ковча що постраждав від нацизму і преподобної Йосафати Гордашевської. У храмі після Божественної Літургії о. Полікарп, ЧСВВ виголосив доповідь Життєвий шлях та мучеництво свщмуч. Олексія Зарицького та провів презентацію ікон Новомучеників.

Опісля о. Іван Медвідь та о. Роман Гордій продовжили вечір молитовними чуваннями.

 7 листопада у неділю у с. Тростянець с. Лука і Струтин на Божественній Літургії о. Полікарп у проповіді заохотив до молитви за заступництвом святих, адже мученики уподібнюючись до Учителя Ісуса Христа у свідченні віри і жертві життя являють лик єдності Церкви Христа. А як навчав праведний Кир Андрей у Посланні про єдність Церкви, 1938 р. Єдність усіх святих у Христі - це велика правда віри, яка має безпосередню зав'язь із нашим життям і з нашою надією, бо у благодаті Христа Спасителя ми, хоч ще живемо на цьому світі, вже злучені з ними - святими в небі. 

Учасники академії приступили до Святих Тайн Сповіді та Євхаристії та отримали на память ікони Нововмучеників та образки Кир Андрея  з молитвами за їх прославу. Отець Полікарп заохотив вірних з довірям звертатись до їх заступництва, а про отримані ласки повідомляти єпископа та Місію Постуляції святих УГКЦ.  

Свідчення с. Марії Фікс, Згромадження сестер Воплоченого Слова про о Олексія Зарицького:

"Блаженний мученик о. Олексій Зарицький, український священик, депортований у Казахстан, незважаючи на тюрму, погрози смертю, нескінченні відстані, суворість життєвих умов, зумів знайти засоби і способи, щоб опікуватися спільнотами католиків на широкій території СРСР. Завдяки його невтомній праці, люди у різних спільнотах змогли витривати у вірі в роки атеїстичного режиму.

У списку містечок і сіл, в яких блмч. о. Олексій час від часу виконував своє священиче служіння, було м. Бугуруслан Оренбурзької області в Росії. Там існувала спільнота римо-католиків, в основному німецького походження. Однією з найбільш діяльних членів цієї групи була місцева жінка, на ім’я Марія Фікс, яка  продовжувала працю о. Олексія за його відсутності та  протягом багатьох років після його смерті.

 Марія Фікс так пригадувала арешт о. Олексія:

«У 1961 році отець Олексій був у Караганді, звідки хотів продовжити подорож. По дорозі на станцію його схопили, поставили перед судом і закрили в тюрмі, де з нього знущалися. Від одного судді його посилали до іншого, як Ісуса від Пилата до Ірода і т.д. Його замучили аж до смерті. Перед смертю він бачив Матір Божу, яка його утішила і забрала біль. 30 жовтня 1963 року він перейшов до вічності, де немає ні болю, ні печалі. У тюрмі був один німець-католик з Караганди, який все це описав у листі до своїх близьких, тому це дійшло і до нас».

Після арешту блмч. о. Олексія у Бугуруслані вже не з’являвся жоден священик. Марія Фікс усіма силами намагалася підтримувати християнське життя у місцевих «парафіян»: хрестила дітей, готувала молодь до Тайни Подружжя, спонукала грішників до Сповіді (коли прийде священик), молилася за живих і мертвих..."