Вшановуючи память 152 років від дня народження свщмуч.
Климентій Шептицький подаємо його життєпис. Народився 17.11.
1869 в селі Прилбичі. Яворівського повіту. Львівщина, як шоста дитина
графа Івана Кантія і Софії з Фредрів Шептицьких. Хрещення новонародженій дитині уділив о. Мартин Узарський в костелі у с.
Брухналь. Хресне ім'я - Казимир - Марія.
Початкову освіту отримав вдома,
від найманих вчителів під наглядом
матері. Катихизму й молитов вчила сама
мати. Перший раз прийняв св. Тайни
Сповіді і Причастя 9 і 10 квітня
1881р. Гімназійну освіту (1882-1887) одержав
в гімназії св. Анни в Кракові. Іспит
зрілості здав
з відзначенням. У
1887-1888 рр. - вивчав право у Краківському
Університеті. У
1888-1890 - продовжував студії права по
одному році в Мюнхені і Парижі.
Студії
права закінчив академічним ступенем
доктора в Краківському Університеті (1890-1892). Казимир
активно допомагав батькові у зарядженні
родинними посілостями, які знаходилися
в трьох різних державах. Багато часу
присвячував для хворої матері, з якою
часто їздив на лікування до Італії, аж
до її смерті у 1904 році. З тих років
маємо багату кореспонденцію між
мамою і сином, в якій відбивається
внутрішня боротьба Казимира за своє
покликання до монастиря (дослівно: щоб
піти шляхом назначеним Богом.
У
1900 р. він був вибраний послом до віденського парламенту і кандидатом до Державної
Ради, якої став повним членом у 1901 р. З
тих часів походять його виступи в
різних соціальних справах. Не зважаючи
на такі важливі політичні зобов'язання,
не переставав піклуватися матір'ю
та допомагати батькові. Зі сторони
Казимира це дуже виразний крок, щоб
батькові надолужити за "страту"
Романа, який став монахом.
У
1907 р. з розв'язанням австрійського
парламенту Казимир закинув
політичну діяльність і зайнявся вже
виключно господаркою родинних дібр,
також свого в фільварку в Дев'ятниках
(який йому передав 1903 р. його батько), де
для місцевого населення, католиків
східного обряду, збудував муровану
парафіяльну церкву. Рішення
вступити в монастир і то східного обряду,
як його брат Роман— Андрей, дозріло
у 1910 р. В наступному році Казимир радився
в цій справі з Архієпископом
Більчевським (Львів) та Єпископом
Пельчаром (Перемишль), обидва латинського
обряду, які його благословили і підтримали
його намір.
Життя
в монастирі (1911 -1947)
Коли
його брат Леон зі своєю родиною був
готовий перебрати головну посілість родини
в Прилбичах та зайнятися стареньким
батьком, у 1911 р. Казимир передає
свій фільварок своєму племінникові
Янові. а сам починає здійснювати своє
покликання до монашества. яке відчував
з ранніх років. Його покликання було
вже дозріло раніше, але він відкладав
поступлення до монастиря, щоб не повторити
батькові болів, які той зазнав, коли
його найстарший син Роман вступив до Чину
св. Василія Великого всупереч планам батька.