Вгору піднесім серця - заклик Кир Андрея

Маріуполь, Буча, Ірпінь, Бородянка, Краматорськ ланцюжок міст цивільні мешканці яких стали жертвами і свідками злочинів проти людяності вояків режиму путіна. Фотографіями жахіть війни сповнені стрічки новин, які провокують почуття  болю, безсилля перед виявом безглуздої ніким не спровокованої агресії. Градус напруження який панує у серцях сягає краю, але ми як християни просимо Господа Бога щоб захоронив наші душі від зачерствіння та не дозволив опуститися до такої ж агресії і жорстокості. Вгору піднесім серця нехай ці слова Літургії  нам усім будуть дороговказом, а теж слова спільного пастирського послання праведного Кир Андрея Шептицького та єпископів УГКЦ з часів пацифікації 1930 р.: "Христова Церква, що стоїть на сторожі Божої Правди і Божого Закона, все ясно осуджує, як моральне зло усі поступки, що цему законові противляться. Вона учить цего людей і в катехизмі, і в проповідях, і в сповідальниці, і всюди, де лиш сягає її вплив і не залишає жодної нагоди, щоби голосити правду та відводити людей від зла, а вести їх до добра.

Одначе, коли розходиться о конкретні злочини, яких допустився хто-небудь у даному місці й часі, за які горожанською властію є потягнені до відповідальності, Церква тоді не забирає голосу, щоби всіма признаний злий вчинок ще виразно осуджувати та щоби заявляти, що ані Церковна власть, ані вірні не солідаризуються з цим злочином. А не робить того тому, бо це очевидна річ, що само собою зрозуміла, пливуча з основних засад християнства, що моральне зло є злом, і Церква зі Своєї природи не може цего, що зле, уважати за добре, і з цим солідаризуватися. Такі заяви понижали би Боже достоїнство Церкви.

В надії, що наше слово причиниться до цего, щоб вернули нор­мальні відносини в нашому краю, в надії, що тим стримаємо неспра­ведливе карання невинних, відзиваємося до Вас — Дорогі в Христі Браття — цим пастирським посланієм.

І Ми, Ваші Єпископи, й наше Духовенство й Ви всі, що слухаєте голосу Христової Церкви й за ним ідете, ми всі від самого початку уважали й уважаємо роботу підпалів за морально злу, противну Божому законові, а через це і нашому народові, у високому степені шкідливу тим більше шкідливу, що промощує дорогу комунізмові.

Ми всі, що по-християнськи думаємо і хочемо християнського життя, ми всі признаємо, що так, як у случаях інших беззаконій, так само і тут повинна рука справедливости досягнути винуватих. Одначе, ми не можемо брати на себе відповідальности за одиниці чи революцій­ні групи. Підпалячі й усякого рода замаховці,  - це люди, що слухають не голосу Христової Церкви, а тайних приказів якоїсь тайної влади. За їх діла (навіть у цих случаях, де винуватим мав би бути якраз український націоналіст, а не комуніст, реваншист, спекулянт, чи провокатор) ми не можемо відповідати, вини за них не поносимо, й за них ми не повинні бути карані.

З глибоким одначе жалем і болем переживаємо події, з якими з точки справедливости ніяк не можемо погодитися; за винних, ще не висліджених, розтягається вину на весь народ, на клир, на інтелігенцію, на селянство. Строго карається ціле населення побоями, контрибуція­ми, реквізиціями й навіть не питаючися про його вину. Карні експеди­ції ідуть до ряду сіл, де ані не було ніяких саботажів, ані послуху для властей, - де противно, люди зовсім спокійно і лояльно заховувалися. З глибоким сумом і жахом про будучність бачимо багато случаїв, де на превеликий жаль, безправно уживається фізичної сили на нищення культурного й господарського дорібку людей, або на знущання над безборонними і невинними людьми; навіть священиків немилосердно в багатьох випадках бито, не вагаючися перед народом так до краю пони­жати й топтати їх духовне достоїнство й авторитет.

Ми вставлялися і у Воєвідствах і в Міністерствах, представляли і просили та маємо надію, що державна Влада стримає та покарає безправства й надужиття. Маємо надію, що заверне з дороги масових репресій. Одначе не можемо поминути й нагоди цего пастирського листа, щоби не пригадати кому належить, слова св[ятого] Письма: "Справед­ливість і мир" (Пс. 85) -  що там запанує мир і згода, де царитиме справедливість.

А тепер звертаємося як пастирі Христового стада до Тебе, дорогий і многострадальний наш Народе! Ми хотіли би передати Вам слова потіхи, які відповідали би Вашому горю; в тім горю нам спільнім "возведох очі мої в гори, отнюдуже прийдеть помощ моя; помощ моя од Господа Сотворившого небо й землю". В Бозі і його Христі, в Покрові Пречистої Діви наша надія. До молитви треба нам більше чим коли-небудь горнутися, з молитви черпати нам сили, щоби витривати в терпеливости, в супокою, розвазі й в християнськім поведенню. Хай ніяка сила не зможе відірвати нас від св[ятої] Віри, від послуху для Божих заповідей і для св[ятої] Католицької Церкви, — а дні бурі перейдуть та не пошкодять нам.

На закінчення ще пару слів до Вас, наша молоде! Ви молоді літами, а чувствами горячі. У Вас могутнє почування любові до Вітчини; вона домагається діл, до діл взиває. Витривайте у службі цеї любові й не жалуйте жертв, але жертв таких, яких вимагає народна справа у теперішній хвилі — жертв, згідних з наукою Христа, з добром Народу.

Ми до краю обезсилені; щоби прийти до себе, вернути до здоровля й сили, народ наш потребує щоденної тихої, муравлиної, будуючої та продуктивної праці на всіх ділянках життя; потребує праці господар­ської, суспільної, культурно-просвітньої, наукової, потребує католиць­кої організації. Як же много тут відлогом лежить! У тій праці витривай­те, — до цеї праці приготовляйтеся, беріться до неї всі молоді. Правда, теперішні обставини виїмково непригожі, але тим більше та праця так для нас конечна, як саме життя.

У підпільну роботу не давайтеся нікому ввести. Злочину на Вас і на Вітчині допускається той, що відводить Вас від позитивної праці, а наклонює до конспірації. Працюйте явно для народу, підпорядковуючи усе Вашу працю Божому Законові. Родичів і старших не легковажте, противно, хай їх життєвий досвід та відповідальність перед суспільністю все доповнює й кермує в розвазі молоду й буйну Вашу ідейність.

Для упрошення Божого Милосердя в тих тяжких обставинах, які переживаємо, заряджуємо, щоби кожний священик при кожній відправі Святої Літургії додавав при ектенії мирній і сугубій три прошення зі служби "во время всенародния скорби", яку на осібній картці до цего посланія залучаємо.

Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастія Святого Духа най буде зі всіми Вами. Амінь.

Дано у Львові в навечір'я Покрова Пречистої Діви Марії дня 13 жовтня 1930 року.