«Блаженніший Любомире, Ти там, на небі, помолися за Україну. Ти так її любив…» — Глава УГКЦ Святослав

16 березня 2024 р. відкрито Меморіальну таблицю Блаженнішому Любомиру Гузару – уродженцю і почесному громадянину міста Львова, Главі і Отцеві УГКЦ. Її встановлено на стіні храму Св. Безсрібників Косми і Дам`яна.

Відкрили меморіал Блаженніший Святослав, Митрополит Львівський Ігор, єпископ Чернівецької єпархії владика Йосафат Мощич, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир, єпископ-помічник Івано-Франківської Архиєпархії владика Микола Семенишин та духовенство Львова. Перед освяченням меморіал Главі УГКЦ у разом із владиками та парохом храму освятив катехитичний клас при парафії.

«Блаженніший Любомире, Ти там, на небі, помолися за Україну. Ти так її любив. Ти з таким трепетом повернувся до свого рідного міста тоді, коли Україна стала вільною. Помолися за це славне княже місто Львів. Помолися за твоїх людей, які сьогодні — зранені, але нескорені, часом втомлені, але стійкі. І тої стійкості випроси нам до повної перемоги над російським загарбником. Тої перемоги, яку Ти почав тут на землі вже в Бога випрошувати, — цими словами Предстоятель УГКЦ  закликав вірних звертатися до Патріарха Любомира, щоб молився за Україну, Церкву і народ» — зазначив Глава УГКЦ.

Минулого року у київському видавництві «Портал» вийшли друком «Спогади» блаженнішого Любомира Гузара. Їх упорядницею стала Леся Харченко. Саме вона протягом двох років, від 2014 до 2016 року, у резиденції блаженнішого Любомира у с. Княжичі записували все, що він пригадував з життя, а опісля розшифрувала і видала друком. Видання вийшло надзвичайно цікавим, змістовним і колоритним, оскільки тексти є переплетені фотографіями з архівів, зокрема родинного архіву Гузарів. Майже на початку «Спогадів» блаженніший Любомир розповідає про своє народження – так, як його розповідала його мама:

«Я народився у Львові 26 лютого 1933 року. Моя мати згадувала, що я такий слабонький народився і що мене хрестили вже на четвертий день після народження, бо не знали, що зі мною буде. На всякий випадок хрестили.

[Хрестив] священник, який належав до парохії Святих Петра і Павла – тієї, що на вулиці Личаківській. Бо я народився в шпиталі на вулиці, яка тоді називалася Куркова, а сьогодні Лисенка. Там ми мешкали тоді недалеко костелу Святого Антонія після того, як батьки перенеслися з Галича до Львова.

У Львові ми жили в домі моєї бабуні недалеку костелу Святого Антонія, на краю міста».

Очевидно, що блаженніший Любомир споминав про ті події з висоти поважного життєвого віку, тому багато деталей вже не пам`ятав. То ж спробуймо пошукати їх у інших джерелах.

Отож, коли мова йде про місце народження, то блаженніший Любомир згадує «шпиталь» на вулиці Курковій, яка сьогодні називається вулицею Лисенка. Що ж це був за «штипаль»?

Мова йде про теперішню обласну дитячу клінічну лікарню «Охматдит», яка є найстарішою дитячою клінікою в Західній Україні. Знаходиться вона на вулиці Лисенка №31 (колишня адреса: вулиця Куркова № 31). У 1927–1930 тут функціонувала будівля Санаторію каси хворих, у якій лікували хворих на туберкульоз. Дана будівля була спроектована Адольфом Каменобродським (спільно з його братом Казимиром) у стилі модернізованого неокласицизму. Опісля ж архітектор повністю переробив свій проект у стилі функціоналізму.

П’ятиповерховий, на високому цоколі, головний корпус лікарні споруджений на терасі на схилі гори у 1927–1930 рр. У плані корпус нагадує літеру “Т” повернуту ніжкою на північ. Парадний південний фасад є видовженим і симетричним – з одним ризалітом у центру і двома – з боків. Ці ризаліти об’єднано балконами. До комплексу лікарні входять теж два будинки, що замикають провулок, який пролягає від вулиці Лисенка. До самої лікарні пролягає тісна звивиста дорога, а також пішохідні сходи.

У 1959 році лікарня була реорганізована в багатопрофільну спеціалізовану лікарню, на неї були покладені завдання по наданню цілодобової висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги дітям Львівської та сусідніх областей за 20 спеціальностями, а також організаційно-методична та консультативна робота в районах області з надання медичної допомоги дітям.

Перейдімо тепер до локалізації храму, у якому було охрещено і миропомазано блаженнішого Любомира Гузара. Теперішній адміністратор храму отець Володимир Мощич, переповідаючи спомини своїх найстарших прихожан, каже, що напочатку 90-х років ХХ століття, коли у маленькому храмі, який на даний час межує з першою інфекційною лікарнею, розпочалися богослужіння, приїжджав блаженніший Любомир Гузар. На той час він ще не діяв як єпископ УГКЦ, що був таємно хіротонізований патріархом Йосифом Сліпим, але як архимандрит монастиря св. Теодора Студита званого «Студіоном», який знаходиться біля Риму. Так ось, в часі одного з богослужінь він з великою любов`ю згадував про те, як його у цьому храмі хрестили.

Храм Святих Безсрібників Косми і Дам`яна станом на 1933 р. був частиною монастиря сестер Францисканок, які прийшли сюди у 1897 р. Того ж року його було відремонтовано і пристосовано до життя, а в 1903 р. монастир було розбудовано. У 1926 році сюди перенесли головний осідок Генеральної Управи Чину, у якій вона знаходилася до 1939 року, коли Львів був окупований радянськими військами.

Обставини і деталі щодо хрещення та миропомазання блаженнішого Любомира Гузара довідуємося з Метрикальної книги парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Львові, яка зберігається у Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові. Знаходиться вона у фонді № 201, опис № 4а, справа № 3339.

На сторінці 185 первісної нумерації і 95 архівної знаходимо запис, який нас цікавить.

І так, у «Liber natorum» тобто у «Книзі народжених» під порядковим номером 52 знаходимо запис, який говорить про те, що 26 лютого був народжений, а 5 березня охрещений і миропомазаний хлопець, народжений у греко-католицькій родині Гузарів, який при хрещення отримав три імені: Любомир – Лев – Лука.

Батька народженого звали Ярослав Гузар. На момент хрещення сина він займав посаду офіційного банківського урядовця. Ярослав Гузав був сином Леона і Вільгельміни Хаймер (дівоче прізвище), які походили зі Станіславівщини.

Матір новоохрещеного звали Ростислава, яка мала дівоче прізвище Демчук. Вона була дочкою Луки і Галини Білинкевич і походила з Кального, біля Зборова.

Хресними батьками Любомира Гузара були Олександр Карпінський, який також був офіційним банківським урядовцем та Галина Кулачковська, жінка Станіслава Кулачковського, яка була вчителькою гімназії.

Повитухою тобто акушером при народженні була Магдалина (або Марія) Ольшевська, яка проживала у Львові на вулиці Святого Йосифа, 5.

Як вірний греко-католицької Церкви, Любомир Гузар був одразу охрещений і миропомазаний. Про це свідчить наступний запис латинською мовою Bapt[ismatur] et Conf[irmatur], що у перекладі означає охрещений і миропомазаний.

Священик, який його охрестив і миропомазав підписався як Y.K. Це початкові ініціали його імені і прізвищ. Відчитати їх не є великою проблемою, оскільки співставляючи з іншими записами, можна відразу зрозуміти, що мова йде про відомого священика УГКЦ Йосифа Кишакевича – композитора, диригента, автора багатьох релігійних пісень, військового капеляна.

Джерело: ugcc.lviv.ua