О. Іван Сіянчук нагадав про те, чому владика Василій (Величковський) вирішив написати саме таку книгу. Річ у тім, що в 866 році Папа Пій IX подарував Редемптористам ікону Матері Божої Неустанної Помочі, кажучи: «Йдіть і поширюйте Її велич по всьому світу». В 1966 році випадав 100-літній ювілей цієї події. Тому блаженний Василій задумав зробити щось, аби вшанувати цю дату. Це був час підпілля Греко-католицької церкви в Україні, тому будь-яка подібна діяльність була забороненою.
«Я бачив її в музеї атеїзму у Львові»
Далі о. Іван Сіянчук у своєму відеоролику в YouTube розповів
історію віднайдення книги свщмч. Василя (Величковського), яка, здавалось би,
назавжди втрачена: «Коли ми робили дослідження про блаженного з людьми з
України, які його знали, а це сестри-монахині, священники, миряни, нам вже тоді
було відомо, що головною причиною його арешту була ця книжка. Ми почали питати
сестер, чи вони бачили цю книжечку, і почули відповідь: “Так, блаженний Василь
давав мені цю книжку для редагування”. Ми навіть знайшли дощечку, на якій він
її писав».
За словами священника, на той час існувала думка, що йдеться
про брошуру, а не про повноцінну книгу. Однак її пошуки тривали. Знайти навіть
копію було складно, оскільки тримати
подібну літературу у себе вдома в радянські часи було дуже небезпечно. Та все ж
не марно сказано в Євангелії: «Шукайте, і знайдете».
«Ми знайшли кількох сестер, які редагували цю книжку. А
одного дня ми прийшли до єпископа Михайла (Сабриги), який був єпископом
Тернопільським і знав єпископа Василя дуже добре. Він був висвячений блаженним
Василем на диякона. Під час інтерв’ю з ним, ми запитали, чи він бачив і чи знає
щось про брошуру, яку блаженний написав і за яку був арештований. “Так, я бачив
її в музеї атеїзму у Львові як приклад антирадянської літератури”, — відповів
владика Михайло», — пригадує о. Іван Сіянчук.
Музей атеїзму в радянські часи був при Домініканському
соборі у Львові.
«Як тільки ми змогли, то подалися до цього музею. Там ми
знайшли ризи, які належали блаженному Василю, і які були неправильно підписані,
як речі єпископа Йосифа Величковського. Але книжки там не було. Ми подалися до
Беатифікаційного центру Слуги Божого Андрея Шептицького… Поспілкувалися з
особою, яка там працювала в архіві, і запитали, чи вона не знає когось, хто
працює в Музеї атеїзму, який на той час вже називався Музеєм історії релігії»,
— розповідає священник.
«Так, я знаю с. Герарду, яка працює там і є сестрою
Милосердя Згромадження св. Вінкентія», — пролунала відповідь. Було пів третьої
дня. Наступного дня — в п’ятницю зранку — отець Іван мав вже відлітати до
Канади. Треба було ще встигнути багато чого зробити, а номера телефону сестри
Герарди у нього не було.
«Боже, допоможи нам у спосіб, тільки Тобі відомий»
«Ми покидали центр (Беатифікації Андрея Шептицького, ред.)
сумними, з одною думкою: “Боже, допоможи нам у спосіб, тільки Тобі відомий”. І
як ми вже виходили… хтось в цей час ввійшов у приміщення центру. Це була сестра
Герарда. Ми швидко представили їй нашу справу… Вона пообіцяла пошукати, і
зробила це».
Разом іще з одним священником, який мав знайомих у музеї,
сестра знайшла копію книжки блаженного Василія у сховищі. Оскільки взяти її
звідти вони не могли, то зробили фотокопію, яку вислали до Канади. Це був не
буклет, це була книжка.
«Ми знали одну жінку в Україні, пані Ірину Іванкович, яка
взяла манускрипт, текст якого був набраний на друкарській машинці, а справки
були зроблені вручну. Вона набрала текст книжки українською мовою на комп’ютері
і ми мали свою копію оригіналу», — продовжив спогади о. Іван Сіянчук.
«Я повернуся за рік і закінчу цю книжку»
За словами священника, з цим манускриптом пов’язана цікава
історія. Коли вони його отримали, то через велику зайнятість майже рік його не
рухали. Та плани змінилися, коли почули свідчення сестри Юстини. Вона мала
коротку зустріч з блаженним Василем у Києві, коли він був звільнений після
другого арешту у 1972 році.
«Вони мали коротку розмову, вийшовши з готелю на прогулянку,
щоб їх ніхто не прослуховував. Блаженний Василь сказав с. Юстині: “Пам’ятаєш
книжку про Матір Божу Неустанної Помочі, над якою я працював? Я повернуся за
рік і закінчу цю книжку”. Блаженний Василь не повернувся до України, тому що
помер в Канаді. Коли я почув про його намір, то негайно взявся за приготування
манускрипту до друку. Ми також переклали цю книжку англійською мовою. Бачимо,
що це не брошурка, а справжня книжка, англійська версія якої налічує 266
сторінок. Через цю книжку блаженний був арештований 27 січня 1969 року (у
Львові, ред.) та засуджений на три роки ув’язнення у місті Комунарськ (тепер
Алчевськ, ред.) Луганської області, яке зараз перебуває під російською
окупацією. Цей буклет міг би загубитися у сховищах музею і на нього могли б
ніколи не звернути увагу, але завдяки Божій благодаті ми його знайшли, і тепер
він доступний для читання та надихає нас», — засвідчив о. Іван Сіянчук.
З вироку Львівського обласного суду блаж. Василю
Величковському – першим звинуваченням йде написання книги про історію
чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі.
Священик розповів, що станом на сьогодні є щонайменше дві
копії, які були набрані в часи підпілля на друкарській машинці. Вони були зшиті
вручну, також вручну була пришита палітурка.
«Цей зроблений в домашніх умовах буклет ми маємо в нашому
музеї (в Канаді, ред.). Друга копія — в музеї блаженного Василя у Львові. Ми
знайшли дві копії, але (раніше, ред.) була велика небезпека, що вони могли бути
втрачені і ніхто би про них не знав. Ми дякуємо Богові за Його ласку та
милосердя, що Він допоміг нам знайти цей буклет чи книжку, яку написав
блаженний Василь і за яку він отримав мученицький вінець», — завершив свою
розповідь о. Іван Сіянчук.
Працю блаженного священномученика
Василія (Величковського) «Історія Чудотворної Ікони Матері Божої Неустанної
Помочі» є у львівській квартирі-музеї блаженного. Також там можна
придбати й інші праці, пов’язані зі священномучеником Василієм, зокрема книгу
спогадів про нього, що вийшла друком минулого року. Про це повідомив хранитель
музею Тарас Гуль.
При нагоді зазначимо, що в день смерті священномученика
Миколая Чарнецького, 2 квітня, відбулася спільна молитва у квартирі-музеї
блаженного Василія (Величковського) (м. Львів, пл. Соборна, 11, кв. 3), в якій
блаженний відійшов до вічності. О 11:00 розпочали молебнем, після похід на Личаківське кладовище, до місця другого поховання Миколая
(Чарнецького). А о 18:00, у храмі свщмч. Йосафата (м. Львів, вул. Замарстинівська, 134),
відбулася Літургія і молитовні чування.
о. Іван Сіянчук у відеоролику Сучасний Мученик
Джерело: Духовна велич Львова
Немає коментарів:
Дописати коментар