«У товаристві святих назустріч Ювілеєві» - кардинал Марчелло Семераро

Хто такі святі? Це наші «супутники в надії», ««старші» брати й сестри», це особи, які «ходили тими самими дорогами, що й ми, які спізнали наші труднощі й вічно живуть у Божих обіймах». Це «товариство», яке ми призиваємо під час молитви і яке є для нас цінним даром, що допомагає відкривати, що «християнське життя не є недосяжним ідеалом». Міркуваннями, якими Папа Франциск ділився з учасниками однієї із загальних аудієнцій 21 червня 2017 року, стали натхненням для нової книги кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії у справах визнання святих, що має назву «Супутники надії. Історії свідків, здатних бачити майбутнє».

Публікація, яку Libreria Editrice Vaticana зробило в рамках приготування до Святого Року 2025, тема якого «Паломники надії», з’явилася у книгарнях з початку липня. Автор пропонує розповідь про життя та свідчення тих, кого можемо назвати гідними довір’я та паломниками надії.

Ієрм. Рафаїл Турконяк поділиівся спогадами про блаженного Василя Величковського

Про свої враження від зустрічі з блаженним Василем Величковським розповів знаний ієромонах-студит Рафаїл Турконяк. Священник відповів на кілька запитань присутніх у львівській квартирі-музеї блаженного (пл. Соборна, 11/3). Спілкування відбулося 28 червня по обіді, після молебню, який відслужив о. Рафаїл. 

Як відбулася Ваша зустріч з блаженним Василем Величковським?

Моя зустріч з владикою Василієм була несподіваною. Це було в Римі, ми приїхали з університету, а тут він — нам представляють його. Він був дуже змордований тими «ліками», йому тяжко і писалося, і говорилося. Я не був з ним дуже довго, але мав то щастя, що він разом з Блаженнішим (Йосифом Сліпим, ред.) мене святили. Так що це був перший раз (після звільнення з радянської тюрми, ред.), що владика Василь виступав як єпископ. Це було в Кастель-Гандольфо 1972-го року, 2 квітня.

Канонізацію 15 блаженних затвердив Папа на консисторії кардиналів

У понеділок, 1 липня 2024 р., Папа Франциск очолив в Залі Консисторій Апостольського палацу у Ватикані молитву Третього часу та звичайну прилюдну консисторію кардиналів, на порядку денному якої була канонізація блаженних.