Cвятість - зустріч людини з Господом Богом

Каппадокійські святителі

Святі отці та вчителі Церкви

Вірні Первісної церкви вживали поняття святості як участь у дарі синівства Божого, як повчає св. Климент Александрійський: Оскільки Дух Сина у нас перебуває, у Сині ми є синами Отця. Людині властиво применшувати ціну дару Христа, вбачаючи у Христі лише приклад до наслідування. Св. Августин говорив пелагіянам: «Страшна і велика помилка вашої єресі, що ви намагаєтесь переконати, що благодать Христа – в його прикладі, а не у дарі».

Дар Божої благодаті - Христос завдяки вірі і співпраці людини у ділі Спасіння приносить плід добрих діл – як навчає св. Тереза з Авіли Внутрішній замок, VII, 4,6. Дар Божої любові який горить у душі проникає людське єство: «Ціль духовного єднання: чинити діла, адже вони істинне знамення від Бога отриманої благодаті».

11, 17. 

Християнин отримує життя у благодаті, як дар який переображує буття людини. Людина яка стає «новим творінням» Гал. 6, 5 покликана у своїм житті «уподібнитися образу Небесного Отця» 1 Кор. 15, 49. Святий Августин описуючи нове життя у Христі цитує св. Івана Злотоустого: «І ось безтурботною свободою втішаються ті які прийняли хрещення, які ще недавно були в’язнями, стали громадянами Церкви ті, що блукали як чужинці, втішаються миром праведних ті, які перебували у бурі гріха.  І справді вони не лише свобідні, але й святі, не лише святі але і праведні, не лише праведні, але і сини, не лише сини але і нащадки, не лише нащадки але і спільники, не лише спільники, але і храм і житло Святого Духа. Бачиш якими обильними є дари Хрищення. Деякі вважають що небесна благодать у відпущені гріхів! Ми перерахували десять переваг. Тому ми хрестимо дітей, хоч вони не мають гріхів, щоб їм було уділено дар святості, праведності, усиновлення, насліддя, братства у Христі, щоб вони були причасними Христа». Отож основною думкою цього уривку є переконання  що Господь Бог безкорисно приймає слабку і грішну природу людини, щоб вчинити її причасною джерела життя через єдність з Сином Божим, який став людиною. Люди які закорінені у Бозі через Хрещення розростаються у дерево Церкви. Вони отримують життєдайну благодать святості, «якщо корінь свят, то і галузки також» Ів.

Дорогою святості проходить кожен християнин який в міру причасності Христа стає у світі його свідком.  Кожне життя неповторне, однак оскільки ми отримуємо життя у благодаті через злуку з Христом отож ми творимо єдине тіло Церкви. Апостол Павло у посланні до Ефесян так описує цю істину: «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрищення». Еф. 4, 4-5.

За матеріалами книги Антоніо Сікарі, Портрети святих, Мілан 1987, та матеріалів Конгрегації у справах святих, Рим 2011.