У 1941 р. проведені арешти національно свідомої молоді та з деяких активних священників, яких влада у червні 1941 р. після вторгнення німецьких військ масово стратила. У час німецької окупації Кир Андрей перестерігав вірних УГКЦ не піддаватися сліпому бажанню пімсти, а особисто допомагав знедоленим і рятував євреїв. Друга радянська окупація в УГКЦ вбачала небезпечну "контреволюційну" організацію, яку вирішила ліквідувати провівши возз'єднання з РПЦ. "Єкуменізм" від влади вилився у хвилю репресій проти "невозєднаного" духовенства, яке дало приклад стійкості у вірі та вірності Апостольській столиці. Жертва Новомучеників УГКЦ та Слуг Божих залишилася у пам'яті вірних, які через часи підпілля передавали скарб віри. Ні арешти, ні погрози не зломили "катакомбних" священників, і у 1987 р. спільним листом вони звернулися до влади і Святішого Отця з вимогою легалізації УГКЦ. Молитовні походи, голодування і звернення до влади і світової громадськості привели змусили радянський уряд М. Горбачова 17 листопада 1989 р. дозволити реєстрацію громад УГКЦ. До сьогодні ще не відбулося повного відновлення в правах і реабілітації УГКЦ. Під-час ходи вшановуючи память Новомучеників будемо молитися за мир в Україні і світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар