Спільнота - джерело покликань

Темі розпізнавання покликання були присвячені дискусії засідань Синоду Єпископів Католицької Церкви що відбувалися під час восьмого загального зібрання XV Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів

Isabella Piro / о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Коли говоримо про «Церкву і молодь», надто багато зосереджуємося на тому «і», забуваючи про те, що молодь вже є активними учасниками життя Церкви, а не лише сподіваним майбутнім.
Такою була відправна точка дебатів під час 8-го загального зібрання XV Звичайної Асамблеї, що відбулося після обіду в середу, 10 жовтня 2018 року. Працюючи над другою частиною Робочого документа, Отці Синоду обговорювали тему розпізнавання покликання, наголошуючи на необхідності оновлення душпастирства в цій сфері, яке повинно допомагати юнакам і дівчатам розпізнавати прагнення серця, відкриваючи той скарб, який спонукає його пульсувати.

Діалог між поколіннями

Під час доповідей підкреслено, що покликання не вирощується в лабораторії, але зроджується в спільноті. Щоби бути «польовим госпіталем», а не елітною поліклінікою, Церква повинна збагачуватися справжніми стосунками, ставати місцем для спільності. Отож, розпізнавання покликання повинно включати «зустріч поглядів», а душпастирство молоді не повинно втрачати з поля зору безпосередні стосунки з підлітками, говорити з ними, а не лише про них. Тоді діалог між снами похилих віком та мріями молоді, про який згадує пророк Йоіл, ставатиме символічним, адже в молодих Церква дивитися на себе, а її сильна сторона полягає в тому, щоби бути місцем, де юнаки й дівчата можуть зустріти воскреслого Христа.

З цього також випливає заохота виходити за межі звичних схем, наголошуючи на справжньому розрізненні та взаємному слуханні, щоби послання спасіння передавалося молодим поколінням у зрозумілий та захоплюючий спосіб. Молодь не слід «віддавати на відкуп» патерналізмові, але навчати відповідальності та залучати в життя Церкви, спонукаючи прагнути й мріяти про велике.

Чуйність до потребуючих

Ключовим елементом розпізнавання покликання названо виховання в любові до бідних, адже без свідчення любові християнське покликання не є можливим. Отці Синоду також вказують на необхідність промовляти до найслабших верств молоді, бо й вони є важливою частиною «більшої командної гри», якою є наслідування Ісуса. З цього також випливає заклик, аби перед обличчям непомірного індивідуалізму дбати про виховання в дусі людяності, наголошуючи на соціальній справедливості, захисті прав та зміцненні культури життя.

Домашня церква – колиска покликань

Синод нагадує, що родина, як домашня церква, залишається колискою життя та покликань. Саме в ній зроджуються перші паростки покликання, а Церква повинна зміцнювати його у вірі та радості місії. Часто перші проблиски покликання проявляються в дитячих іграх, тому важливо, аби батьки також гралися з дітьми, допомагаючи, таким чином, розпізнавати покликання.

Приклад Ісуса в ставленні до учнів з Емаусу

Звернувши погляд на сучасний світ, який нерідко висміює цінності Євангелія, Отці Синоду не оминули увагою юнаків і дівчат, які віддалилися від Церкви, часто шукаючи притулок у фальшивих обіцянках раю. Що можна зробити для них? Приклад для наслідування знаходимо в зустрічі Ісуса з учнями з Емаусу: потрібно розділити з ними шлях, стаючи «одним із них». Це означає перебувати поруч, «витрачати» свій час разом з ними, розпалюючи їхнє серце.

Не слід забувати, що молоді люди шукають супроводу з боку своїх однолітків у перспективі взаємоподілу досвідом. Практичним виявом такої діяльності може бути спільна участь в прощах.

Технології та пошуки справжньої свободи

Під час обговорень йшлося й про те, щоб краще пізнавати цифровий світ, аби також і смартфон міг стати для молодих людей дорогою до зустрічі з Христом. Молодь часто шукає відповіді на запитання через пошукові системи в мережі, однак, часто знаходять лише технічні та наукові інформації, але не зрозуміння та любов, прихильність та належний духовний супровід. По-суті, молодь шукає справжньої свободи, а нею є можливість бути самим собою в серці Ісуса, де можна почуватися прийнятим, любленим, немовби насправді вдома.

Почуттєва зрілість

Отці Синоду також звернули увагу на важливість зрілості почуттів, усвідомлення центрального місця любові в житті людини. І статеве виховання в правильному розумінні повинно бути спрямоване на зрозуміння та здійснення цієї істини, залишаючи також простір для любові до чистоти.

Солідарність з переслідуваними

Під час дискусії учасники Синоду не оминули увагою також християнську молодь, що зазнає переслідувань, та багатьох священиків, які загинули в різних частинах світу, вбитих саме через те, що дбали про захист молоді. Щодо них, наголошено не лише на необхідності матеріальної допомоги, але й близькості та духовної підтримки.