Мученики свідки віри учителі і приклади до наслідування

 25 лютого у Новояворівську і Ярославі відбулася VIII Всецерковна проща монашества УГКЦ її гаслом стали слова ап. Павла «Ось чому, мавши це служіння, ми не втрачаємо відваги (ІІ Кор. 4, 1), щоб захищати невинних, боронити правду, обстоювати Богом

0

священну людську гідність».

«Сьогодні монашество нашої Церкви, переймає естафету вчорашнього марафону, коли наша Церква, з різних куточків світу і України молилася за мир в Україні, за завершення війни і за перемогу» так розпочав проповідь владика Михаїл Бубній. Головний акцент проповіді було зроблено на гасло прощі – християнське служіння. Владика наголосив, що першим, хто служить і служить нам, це сам Христос. Преосвященний владика Михаїл підкреслив служіння монаших спільнот, військових, медиків, суспільства і заохотив присутніх такими словами: «Всі служать сьогодні для перемоги, тому в цій молитві просімо в Бога помочі: Господи, вислухай молитву Твоєї Церкви, Боже, почуй молитву богопосвячених осіб».

Під час прощі усі присутні в храмі мали можливість послухати конференцію на тему: «Життям засвідчили: «Та ми не з тих, що відступають» (Євр. 10, 39). Конференцію розпочав розповіддю про Слуг Божих о. Роман Тереховський, працівник Місії Постуляції святих УГКЦ, а свідченнями про заступництво Слуг Божих у монашому житті поділилася: мати Даниїла Винник ЧСВВ яка як провінційна настоятелька просить у Слуги Божої мати Моніки Полянської світла мудрості у прийнятті рішень, місіонер о. Павло Кречун ЧСВВ який виконує служіння у Будапешті, Угорщина розповів про заступництво о. Йосифа Завадяка: "В моєму житті з постаттю слуги Божого Йосифа Завадяка я ближче познайомився будучи на служінні в Боронявському монастирі де тлінні останки зберігаються в монастирській каплиці. Й багато разів коли молився Службу Божу й бачив ті тлінні останки переживав духовні почуття піднесення. Знаємо що о. Йосиф пережив мадярську окупацію й був вигнаний у 1941 році  з Закарпаття  не маючи можливості захистити себе. А причиною арешту Слуги Божого було звинувачення у вживані української мови в Богослужіннях та викладанні катехизму і таких мадярська держава вважала своїми ворогами.  А   пізніше в 49 році вже комуністична влада заборонила о Йосифу священнодіяти і пропонували перейти на православ’я на що слуга Божий  казав я дав присягу Богу та Папі, далі був направлений в табір Гулагу у Воркоту, а після повернення 56 і 58 роках працював бензозаправщиком. Й тут часто чуючи лайки мав відвагу просити "Будь ласка не матюкайтеся дам вам більше пального тільки нехай не чую з ваших уст поганих слів Ви знаєте Я ж священик". Безбожники КДБ  ніяк не могли зламати його й вивчивши маршрут який він постійно долав на велосипеді здійснили свій намір і в свято введенням в храм Богородиці 1958 року було знайденого на узбіччі дороги що веде до м. Хуста напівживого о Йосифа, згодом й помер в лікарні, його вбили наїхавши на нього вантажними автомобілем а потім добили залізними ломами. Його життя  надихає мене що і  сьогодні в час війни   важливо бути вірним Богу та не боятися труднощів і щиро молитися. В нашій Україні війна і багато невинних людей так як наш блаженний мученик продовжували своє життя їхали на велосипеді в своїх потребах  за хлібом чи по інших справах були жорстоко вбиті і покинуті та непоховані це Буча Ірпінь Авдіївка та інші тільки за те що українці. На жаль зло одноманітне і фрагменти зла повторюються в історії. Ворог нищить і не бачить нічого святого. 

З молодшого покоління свідчення про бр. студента Маряна Галана редемпториста склав брат студент Богдан Кретович ЧНІ який розповів про вишкіл у монастирі та мобілізацію у радянську армію та репресії за те що брат Марян у війську зберігав молитовне правило і був байдужим до атеїстичної пропаганди офіцерів за що отримав тюремний термін і помер на виснажливих роботах по будівництву Біломорканалу. 

Через он лайн формат до зустрічі з Бучача долучився о. Пантелеймон Саламаха ЧСВВ, який як викладач колегії поділився свідченням що з початком війни він щиро звертався у молитві до свщмуч. Василя Величковського який був випускником колегії за заступництво над учнями і колегією, а теж до Слуги Божого Павла Олінського який як викладач латини та греки опікувався учнями, а згодом став ігуменом в Улашківцях і в часі війни намагався рятувати йому ввірені життя монахів і мирян які зверталися до нього, але його арештували і вислали у Мінлаг КОМИ АРСР де він і звершив свій страдницький шлях.

Отець ігумен з Херсону о. Ігнатій Москалюк ЧСВВ розповів про заступництво в його житті о. Петра Луцика, ігумена у Крехові, який походив з Межиріччя села, де душпастирював  о. Ігнатій який особливо у час сучасної російської окупації Херсона мав відвагу залишись у монастирі і разом з братом Піо молились монаше правило як звичайно це робили і ділились продуктами з потребуючими і так пережили дев'ять місяців окупації. 

На завершення бр. Віталій Павлюк ЧСВВ який взяв собі ім'я на честь свщмуч.  Віталія Байрака свідчив про те  що останній рік служіння провів в Харкові і під час обстрілів просив його заступництва і перемагаючи страх розвозив під обстрілами гуманітарну допомогу людям по селах і околицях Харкова. 

Доповідачі розповідали про життя новомучеників і слуг Божих УГКЦ (   о. Павло Олінський ЧСВВ, о. Йосиф Завадяк ЧСВВ, о. Порфирій Луцик ЧСВВ, …) процеси беатифікації та канонізації яких тривають. Пригадування їхніх чеснот є по-особливому надихаючими у сьогоднішній час війни, коли монаші спільноти в різних частинах України та світу спішать з допомогою потребуючим, особливо тим, хто потерпає від війни. Цінними були особисті свідчення кількох співдоповідачів, котрі ділилися досвідом Божої присутності в їхньому житті та теперішньому служінні.

На завершення владика Михайло, голова Патріаршої комісії у справах монашества подякував доповідачам та всім богопосвяченим особам, котрі повсякчас моляться та служать на Божу славу. Слова подяки окремо владика скерував до організаторів прощі, наголосивши на добрій ідеї проведення паломництва у двох локаціях (Польща та Україна).

Наступним етапом прощі був виїзд богопосвячених осіб до м. Яворова у Святопокровський монастир сестер Чину святого Василія Великого, де на запрошення сс. Василіянок паломники молилися перед чудотворною іконою Яворівської Матері Божої за українських воїнів, їх родини та за перемогу України над загарбниками. Для монашества було приготована презентація історії служіння сестер Чину Святого Василія В. у Яворові та знайомство з історією чудотворної ікони, котра кілька раз вціліла від пожежі. Як наголосили сестри, і сьогодні численні особи приходять свідчити про вислухані молитви за заступництвом  ікони Богородиці у Яворові.

Плідною та сповненою незабутніх свідчень слави святості і заступництва, стала цьогорічна молитовна проща монашества під покровом чудотворної Богородиці у Яворові.

Джерело  http://monashestvo.org.ua/molytovna-proshha-monashestva-ugkcz/