Папа Франциск учасникам конференції "Святість сьогодні"

 Святі «не походять з «паралельного світу»; вони віруючі, які належать до вірного народу Божого і є введені в повсякденне життя – сказав Папа Франциск до учасників конференції  «Святість сьогодні» на аудієнції у четвер, 6 жовтня 2022 р. у залі Клементина у Ватикані.

Дорогі брати і сестри,

Добрий ранок! Я радий зустрітися з вами наприкінці конференції «Святість сьогодні», організованої Дикастерією у справах святих. Вітаю і дякую кардиналу Марчелло Семераро та настоятелям, урядовцям, постуляторам та співробітникам. Вітаю всіх вас, що прибули з різних частин світу, які брали участь у цих днях дослідження та роздуми спікерів, представників богословського, наукового, культурного та медійного світу. 

Тема, обрана для конференції, узгоджується з Апостольським повчанням Gaudete et exsultate, яке має на меті «змусити знову прозвучати заклик до святості, прагнучи втілити його в сучасному контексті, з його ризиками, викликами та його можливості» (п. 2). Цей заклик лежить в основі ІІ Ватиканського Собору, який присвятив цілий розділ Lumen gentium Про загальне покликання до святості і в якому сказано: «Всі вірні кожного стану і умови називаються Господи, кожен своєю дорогою, до святості, чия досконалість є Отця Небесного" (№ 11). І сьогодні важливо відкривати в людях святість, святих Божих: у батьків, які виховують з любов'ю дітей, у чоловіків і жінок, які з віддачею виконують свою щоденну роботу, в людях які хворі, у людей похилого віку, але які мають усмішку на обличчі і діляться мудрістю. Свідчення чеснотливої християнської поведінки, яким живуть сьогодні багато учнів Господа, є для всіх нас запрошенням відповісти особисто на заклик бути святим. Вони святі «по сусідству», і всіх їх ми знаємо.

Поруч, вірніше, поміж цієї множини віруючих, яких я визначив як «святих поруч» (Gaudete et exsultate, 7), є такі, які Церква вказує як взірці, заступники і вчителі. Це стосується беатифікованих і канонізованих святих, які нагадують усім що повноцінно жити за Євангелієм можливо і чудово. Так насправді святість – це не програма зусиль і зречень, це не «духовна гімнастика», ні, це щось інше; І перш за все досвід бути любимими Богом, вільно приймати Його любов, його милосердя.

Цей божественний дар відкриває нас для вдячності та дозволяє нам відчути велику радість, яка не є емоцією миттєвої або простим людським оптимізмом, але впевненість у можливості зустріти все з готовністю та зухвалістю що походить від Бога. Без цієї радості — віра зводить до гнітючої і сумної вправи; але святими з «сумним лицем» не стають: адже Господь Бог хоче бачити радісні і відкриті серця дітей Божих. Про цю святість повний доброго гумору, новий блаженний Іван Павло І подає нам приклад. Для дітей та молоді це взірець християнської радості є блаженний Карло Акутіс, і сама «досконала радість» св. Франциска Ассізького завжди навчає нас своєю євангельською парадоксальністю.

Святість випливає з конкретного життя християнських громад. Святі походять не з «паралельного світу»; це віруючі, які належать до вірного народу Божого і є частиною повсякденного життя життя яке складається з сім'ї, навчання, роботи, соціального, економічного та політичного сегменту. У всіх цих контекстах Свята або Святий ходить і діє без страху чи обмежень, виконуючи Божу волю за будь-яких обставин. Важливо, щоб кожна спільнота Церкви була уважною, щоб зрозуміти і побачити ці взірці святості. Цінуйте життєві приклади християн які дорослішади усередині народу Божого, який завжди має особливе «чуття» щоб розпізнати ці закони святості, надзвичайних свідків Євангелія. Тому необхідно належним чином враховувати згоду народу навколо цих взірців християнської праведності. Справді, вірні наділені Божою благодаттю мають автеничне духовне сприйняття, знаходять і практикують, наслідують святість праведних через героїчну практику християнських чеснот.

Fama sanctitatis не походить передусім від ієрархії, але від вірних, бо народ Божий у різних його соцальних станах, головний герой fama sanctitatis, тобто загальної та широко поширеної думки серед вірний про життєву цілісність людини, яке сприймається як свідчення Христа і євангельських блаженств. Однак необхідно перевірити, чи існує така слава святості спонтанна, стійка, тривала і поширена у значній частині християнської спільноти.

Дійсно, те що справжнє воно протистоїть змінам часу, моді, моменту, і це завжди має благотворний ефект для всіх, як ми бачимо в народній побожності.

У наш час правильний доступ до засобів спілкування може сприяти пізнанню євангельського досвіду кандидата до беатифікації чи до канонізації. У використанні цифрових медіа і зокрема соціальних мереж може бути ризик примусу чи містифікації, продиктований не дуже благородними інтересами. Необхідно, отже, мудре і проникливе розпізнавання всіх тих які піклуються про якість слави святості. З іншого боку доказом, що доводить fama sanctitatis або славу martirii завжди супроводжує слава знаків fama signorum. Коли вірні переконуються в святості християнина, вони вдаються – навіть масово і пристрасно – до його небесного заступництва; вислухані молитви до Бога за його заступництвом є підтвердженням цього переконання.

Дорогі брати і сестри, святі це дорогоцінні перлини; вони завжди живі і актуальні, вони не прощають ніколи, не цінують, тому що вони являють собою захоплюючий коментар до Євангелія. Їх життя є як катехизм який виражає та ілюструє Добру Новину, яку приніс Ісус людству: що Бог наш Батько і любити всіх любов'ю це його велика і нескінченна ніжність. Святий Бернард казав, що, думаючи про святих, він відчував, що горить «від їх великих бажань» (Том. 2; Опера Omnia Cisterc. 5, 364ff).

Їхній приклад просвітлює уми жінок і чоловіків нашого часу, відроджуючи віру, оживляючи надію та розпалюючи милосердя, щоб кожен відчув потяг до краси Євангелія і ніхто не загубитися в тумані безглуздості і відчаю. Я не хочу закінчувати, не зробивши вказівку про роль святості, якому я присвятив невеликий розділ у Gaudete et exsultate: почуття гумору. Хтось сказав: «А сумний святий — сумний святий». Знай, як насолоджуватися життям почуття гумору, чому прийняти сторону життя, що це змушує вас сміятися, це полегшує душу. І є молитва що я рекомендую вам молитися — Я молюся до вас щодня вже понад 40 років — молитву святого Томаса Мора: що цікаво, він щось просить для святості, але починає словами: «Господи, дай мені хороше травлення і щось до травлення». Йде до елементарного, але там це просто викликає гумор. Молитва вказана у примітці 101 Gaudete et exsultate, там є молитва, щоб ти міг молитися.

Я сподіваюся, що ідеї та прохання вашої конференції можуть допомогти Церкві перетравити і суспільству зрозуміти цi знаки святості Господь час від часу не перестає кликати навіть найнесподіванішим способом.

Дякуємо за вашу роботу! Ввіряю Вас материнському заступництву Марії, Цариці всіх святих, і я вас благословляю з цілого серця. І потім, це вже заохотив вас кардинала Семераро молитися за мене; тому я цього не кажу, це він сказав! Дякую!

Підсумком праці конференції було відновлення діяльності Комісії в справах свідків віри.

Комісія в справах свідків віри, яка діяла під час Святого Ювілейного 2000 Року, висвітлюючи геройське свідчення чеснот людей, які не були канонізовані Церквою, відновлюється з огляду на Святий Ювілейний 2025 Рік  і діятиме при Дикастерії в справах святих.

Під час міжнародної конференції на тему «Святість сьогодні», 3 - 6 жовтня 2022 р. відбувалася у Ватикані, кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії в справах святих, повідомив про те, що Папа Франциск, у рамках приготування до Святого Року 2025, розпорядився відновити діяльність Комісії в справах свідків віри, яка за бажанням святого Івана Павла ІІ діяла з нагоди Великого Ювілею 2000.

Кардинал Семераро пригадав, що святий Папа Войтила прагнув, аби під час відзначення Святого Року 2000 на порозі нового тисячоліття були вшановані також ті постаті, що хоч і не були канонізованими, але в промовистий спосіб засвідчили свою віру. Завдання було доручене Спільноті святого Егідія, яка приготувала перелік осіб із біографічними довідками, які промовляють до всього, не лише католицького християнського світу. Діяльність комісії була обмежена Великим Ювілеєм 2000. «Папа Франциск сказав відновити діяльність цієї Комісії, але цього разу без огляду на особливу нагоду, але пов’язавши її з діяльністю Дикастерії в справах святих», – розповів Префект, підкресливши, що комісія діятиме постійно.

«Святість подібна до підземної ріки, яка завжди живить Церкву, – це життя канонізованих святих – навіть у деяких місцях вона витікає і б’є джерелом». Звичайно, доповнив кардинал Семераро, що потрібно викопати колодязь: «Це частково є роботою нашої дикастерії: спочатку в партикулярних Церквах від роботи постуляторів та різних консультантів, діяльності Дикастерії в справах визнання святих, до рішення наступника Петра».

Префект Дикастерії в справах визнання святих зазначив, що «свідками віри», до прикладу можна назвати постать богослова та пастора Дітріха Бонгеффера, вбитого через те, що виступав проти нацизму. «Церква не проголошує його мучеником, бо він не був католиком. Але це видатна постать з точки зору християнського свідчення. Таких як Бонгеффер є багато. Святість не завжди безпосередньо кидається у вічі. Наше служіння полягає в тому, щоб її висвітлювати», – сказав Префект Дикастерії в справах святих, наголошуючи на необхідності показувати, що святість не є далекою дійсністю, а покликанням, яке стосується всіх.

Джерело http://www.causesanti.va/it/dicastero-delle-cause-dei-santi/convegno-la-santita-oggi.html#previewModal-1678456059966