У світлі святих жінок

У Святому Письмі знаходимо звернення Творця до людей: «Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я…» (Левіт 11, 44). Аналізуючи, слова Небесного Отця до своїх дітей, приходимо до твердого переконання, що дорога святості відкрита для всіх та ніхто не виключений із цього заклику. Стремління до святості – прогресивне прагнення тих, хто бажає вдосконалюватись у спілкуванні з Богом.

Уся Католицька Церква з нетерпінням готується до Святого Ювілейного 2025 року, щоб у черговий раз спільно пережити рік Божого милосердя. Святий Іван Павло ІІ, після останнього Ювілейного 2000 року, підсумував, що необхідно знову відкрити у всій його програмній цінності розділ V Догматичної Конституції про Церкву «Світло народів» (Lumen gentium), присвячений «універсальному поклику до святості», яке стосується не лише деяких християн, але «усі вірні будь-якого стану чи рівня покликані до повноти християнського життя та досконалості милосердя».

У цих словах вбачається чітке спростування, безпідставного упередження, яке доволі часто існує у світських колах про слабкість жінок та їхню «тендітність». Святіший Отець Франциск заохочує нас спрямувати свій погляд на приклад святих жінок, які бути свідками Божої любові до світу та людства. Його Святість закликає жінок до відданості потребам інших, «бути Божими жінками» та співвідповідальними в місії Церкви в сучасному світі. Святий  Іван Павло ІІ подарував у 2001 р. нашій Українській Греко Католицькій Церкві преподобну мати Йосафату Гордашевську, першу сестру служебницю, яка під дквізом Слава Богу, честь Марії, Нам мир при монастирях створювала осередки милосердя, як захоронки, школи крю та шиття, сестри працювали в шпиталях і аптеках,  разом з нею було визнано 25 Новомучеників з свщмуч. Миколаєм Чарнецьким визнано  мученицею Тарсикію Мацьків, служебницю яку вбив радянський вояк на фірті обителі у Кристинополі, бо вона монахиня, а сестер Згромадження св. Йосифа Лаврентію Гарасимів та Олімпію Біду у Хирові, було заслано у Сибір через донесення агента, який придбав у сестер хрестик.

За час десятилітнього Понтифікату Папи Франциска, було розглянуто 493 справи беатифікації та канонізації жінок: 26 були канонізовані, 130 були беатифіковані. В той самий період, 186 жінок отримали титул «Праведних» і 151 справа провадиться у різних єпархіях, щодо ствердження святості жінок.

У нашій Українській Греко Католицькій Церкві на даний момент провадиться декілька беатифікаційних процесів, щодо жінок, які героїчно засвідчили відданість Христовій Церкві. Зокрема у процесі шляхом мучеництва Слуги Божого о. Петра Мекелити збираємо свідчення і документи про монахиню василіянку мати Моніку Полянську – одну із найбільш знакових постатей жіночого монашества початку XX століття. Освічена, обдарована, із глибоким внутрішнім світом, реформаторка устрою василіянських жіночих монастирів, була заарештована радянською владою 27 листопада 1945 року за «антирадянську агітацію». Заслання відбувала у Дубравлазі в Мордовії, де померла 26 грудня 1951 р. її місце поховання залишається невідомим, але пам'ять про її життя та подвиг мучеництва живе не лише серед сестер, а й вірних.

Промовистим прикладом «бути Божою жінкою» є постать мирянки Марії Шведи, яка працюючи на заводі, жила духовним життям часто носила священичі речі до домів вірних, чим рятувала священиків від звинувачення у агітації і мріяла стати черницею. Її молоде життя обірвалось трагічно, безглуздо, жорстоко. У 80-ті, застійні брежневські часи на тихій львівській вулиці «дружинник» вбиває дівчину, працівницю заводу телеграфної апаратури. А вже невдовзі світ заговорить про переслідування УГКЦ в Радянському Союзі – адже дівчина допомагала священику, намагалася сховати його богослужбові речі. Так вона стає для світу свідком страждань своєї переслідуваної Церкви, які не припинились із масовими арештами духовенства доби сталінських репресій. В папській каплиці у Ватикані, що зображає мучеників наших часів, є і Марія Шведа, дівчина з українського села, віра якої засвідчена кров’ю є взірцем служіння жінки у Церкві.

У Святій Тайні Подружжя Святий Дух сходить на чоловіка та жінку, які немов нитка до нитки, спільно творять полотно, на якому Бог може творити великі речі, коли знаходить простір у їхніх серцях. У Апостольському листі святого Івана Павла ІІ «Третє Тисячоліття приходить» (Tertio Millennio Adveniente) стверджується, що особливо ми повинні працювати над пізнанням героїчних чеснот чоловіків і жінок, які сповнили своє християнське покликання в подружжі: переконані, що навіть в цьому стані немає браку в плодах святості, ми відчуваємо потребу знайти найвідповідніші способи перевірити їх і запропонувати їх усій Церкві, як взірець і заохочення для інших християнських подружь. У родині ми разом прагнемо до святості та її осягаємо. Таким, прикладом цього прагнення святості – священниче подружжя отця Юліана і Стефанії Тарантюк. Слугиня Божа Стефанія була доброю опорою чоловіка-священика й люблячою матір’ю. Усіх огортала теплом і опікою, нікого не залишала у скруті. Була самовідданою і жертовною. 25 жовтня 1945 р. невідомий радянський солдат смертельно поранив п. Стефанію. Куля, що була призначена о. Юліанові, забрала життя матері чотирьох дітей. Вбивця утік, а поранена жінка, стікаючи кров’ю, прожила ще чотири години. Тлінні останки спочивають поряд із своїм чоловіком у м. Надвірна, а приклад посвяти життя Стефанії, як матері і подруги надихає жінок.

Мільйони жінок у цілому світі щоденно йдуть дорогою святості, незважаючи на випробування та несправедливість. Вони продовжують йти дорогою правдивого життя, яке вміє знайти сенс у всьому, тому що довіряють себе Богові, тому що їх оживляє надія і любов до ближнього, тому що віддають Йому свій біль, радощі, труднощі.