Відкрив презентацію Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав та п. Оксана Климончук, яка записала й упорядкувала його спогади. Модерувала розмову поетеса п. Мар’яна Савка, засновниця і головна редакторка «Видавництва Старого Лева», яке й видало книжку. Уривок
Книжка устами Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава розповідає про шлях Любомира Гузара до патріаршества УГКЦ, його роль у становленні незалежності України, розвитку Церкви після розпаду СРСР, а також про те, як йому вдалося посприяти приїзду папи Івана Павла ІІ та змінити ставлення світу до України.
За словами упорядниці п. Оксани, ідея її написання
виникла через два роки після смерті блаженнішого Любомира Гузара, однак назва
видання була готова ще до того: «Назва виникла тоді, коли ми прощали патріарха
Любомира, коли я послухала прощальну проповідь Блаженнішого Святослава, у якій
він тоді назвав його кобзарем. Це мені дуже запам’яталося. Тоді ще не було ідеї
зробити щось із цією назвою, але вона жила зі мною».
Блаженніший Святослав зазначив, що презентація стала нагодою
вшанувати пам’ять великої людини — блаженнішого Любомира, адже цього року
відзначаємо ювілей 90-річчя від дня народження: «Багато різних подій,
які цього року ми хотіли організувати, мають одну мету — все зробити, щоби з
плином часу його постать не віддалялася від нас, а навпаки приближалася».
«Коли ми говоримо про блаженнішого Любомира, то говоримо
справді про велику людину… Згадуючи про велетнів духа, яких посилав нашому
народові й нашій Церкві Господь — праведного митрополита Андрея Шептицького,
великого, мужнього, незламного патріарха Йосифа, — можемо сказати, що
блаженніший Любомир є з їхнього товариства», — наголосив Предстоятель УГКЦ.
Презентація книжки відбувалася у форматі розмови та спогадів
про світлої пам’яті патріарха Любомира Гузара, на завершення якої Блаженніший
Святослав звернувся до присутніх із проханням не переривати особистий стосунок
із блаженнішим Любомиром та не залишати його самого у крипті Патріаршого
собору. Відтак кожного запросив залишити і свої думки та спогади про кардинала
у книжці, що перебуває у крипті собору.
Джерело: ugcc.ua
Чому він так вплинув на українське суспільство і чого ми можемо навчитися у нього зараз?Яким запам'ятався Патріарх своїм друзям та знайомим?
Я спілкуюся з різними людьми. З великим розчаруванням я зрозуміла, що молодь не знає хто такий Любомир Гузар. Мені дуже страшно уявити Україну без Гузара. Хочеться, щоб молодь знала про нього і пам'ятала його слова. Я хочу, щоб завдяки цій книзі та дискусії, ми відкрили для себе Блаженнішого, відчули його простоту та те відчуття причетності до тисячолітньої історії, яке було у ньому.Феномен Блаженнішого в тому, що він відкривався на дію Святого Духа, на дію Божу. Він це робив у особливий спосіб, у непростих обставинах протягом усього життя. І Бог показувався. Любомир Гузар казав, що з народом треба говорити ласкаво. Народ треба вчити жити за свободи. Бо коли цілі покоління жили під ярмом, то вони навіть не знають, що таке свобода, вони не знають як її виборювати і як бути відповідальними.Я бачив його як людину, яка відчувала потужну відповідальність за нашу Церкву. Ситуація після виходу УГКЦ з підпілля була дуже напруженою. Блаженніший Любомир вів Церкву з великою духовною охотою і переосмисленням. Не боявся брати відповідальність.Монс. Роберт Сарно, експерт Конгрегації святих стверджує «Диму без вогню не буває!», як говорить старе прислів’я. До початку будь-якого судового розгляду, є процес відкриття збору свідчень, в ході якого дані збираються за допомогою простих досліджень з метою з’ясування чи є реальний шанс досягнення мети процесу, тобто, досягнення моральної впевненості щодо наявності доказів, необхідних для канонізації шляхом визнання геройської практики чесноти чи мучеництва чи чуда. В кінцевому результаті перевірка наявності свідчень приводить до кінцевої мети, а саме канонізації Слуги Божого. Справа канонізації може бути визначена як процес, за допомогою якого Церква, через законну владу, а саме Папу і єпископів, розглядає спілкування Бога з Церквою через життя, діяльність та смерть Слуги Божого. У кінцевому результаті, це повідомлення для Церкви, а також для всіх людей. Для того, щоб ініціювати справу канонізації потрібно розглянути і перевірити свідчення про активну присутність Святого Духа в серцях хрещених, якими вони засвідчують заступництво Слуги Божого у власному житті. Серед віруючих повинне панувати переконання або думка, що Слуга Божий гідний наслідування як вірний свідок Христа. Це вірне свідчення можливо є виражене у геройському і доброчесному житті: «Слава святості є переконанням, яке поширилося серед вірних про чистоту і чесність життя Слуги Божого і про його героїчні чесноти». Мати святих, розділ 5 § 1.
Власне складені авторизовані свідчення про практикування геройської практики чеснот Блаженішим і факти слави заступництва у житті вірних і духовенства за життя і після його смерті складені у письмовій формі і подані, як свідчення компетентному Єпископу (єпарх-рдинарій на території якого кандидат помер) вказують на існування слави святості і геройської практики чеснот і є підставою початку процесу канонізації кандидата на престоли святих.
Немає коментарів:
Дописати коментар