понеділок, 19 лютого 2018 р.

Пам'ять Небесної сотні

18 лютого у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, вшанували пам’ять Героя Небесної сотні Андрія Дигдаловича.
Меморіал Небесній Сотні, Сокільники
Вдова загиблого Героя Наталія Дигдалович під час відкриття і посвячення пам’ятника героям Небесної сотні розповіла «Андрій був дуже патріотичним. За часів Радянського союзу він хвилювався, що дітям у школі розказують брехливу історію України. А історію він знав, бо походив з родини греко-католицьких священників. А тому за свої кошти Андрій купляв підпільні брошури, де йшлося про справжню, героїчну історію нашої держави. Їх він роздавав школярам та дорослим, щоб знали свою історію. Він казав: «Вчіть історію, бо рано чи пізно наш справжній герб буде сяяти, буде справжній прапор, а не це, що є», - розповіла Наталія Дигдалович.
Вдова Героя згадує, що Андрій Дигдалович поїхав на Майдан одразу після того, як побили студентів.
Вдова Наталя Дигдалович
«Їдучи на Майдан, він сказав, що пора, годі терпіти це. Після того, як побили дітей – він просто не міг сидіти вдома. Одного разу він мені телефонує з Майдану і каже: «Приїхали ми з хлопцями, послухали мітинг, побули і дехто каже, що час повертатись додому: до родини та йти на роботу. А я не їду додому, я буду на Майдані, бо хто, як не я. Кожен має свої клопоти, а хтось же має захищати Україну. Вона в нас єдина». І знаєте, Андрій за три місяці перебування на Майдані не шукав собі якоїсь легкої роботи чи служби.

середа, 7 лютого 2018 р.

Вшановуючи жертву життя душпастиря

о. Августин
3 лютого 2017 р. греко-католицька громада у с. Черепин вшанувала річницю смерті Слуги Божого о. Августина-Клемента Цебровського. Після Літургії і панахиди вірні пригадали родини душпастиря, які за вірність громаді полягли жертвами насилля партизанської боївки.
Біографія отця Августина та імості Олександри
04.02.1888 р. – народився в с. Романове Тернопільської обл.
1908 р. – закінчив гімназію в Тернополі.
1912 р. – прийнятий в семінарію.
10.12.1922 р. – рукоположений на священика. Служив у м. Роздолі, с. Ушня Золочівського р-ну. 
Імость Олександра
16.07.1827 р. – парафію у с. Черепин відвідав митрополит Михайло Левицький
З 1852-1865 р.р. – служив о. Михайло Коновалець (син Євген – творець ОУН).
З 1887-1895 р.р. – служив о. Пилип Пелех (його дочка Олександра – жінка о. Августина).
1920 р. стараннями о. Пилипа Пелеха завершено будову та розписи  храму Стрітення, дзвіницю, плебанію
З 19.09.1922 р. – о. Августин  починає душпастирську працю у храмі с. Черепин, Львівської обл.  Сім’я Цебровських не мала москвофільських поглядів, а продовжували справу своїх отців попередників, робивши постійні нововведення у житті церкви і села.

четвер, 1 лютого 2018 р.

Свідчення Правди - завдання журналістів

Аудієнції у папи Франциска єпископів Росії
«Правда визволить вас» (Ів 8,32). Неправдиві новини й журналістика миру» – це тема послання Папи Франциска на 52-ий Всесвітній день суспільних комунікацій, що відзначатиметься у травні 2018 року, текст якого оприлюднено 24 січня 2018 р., в день святого Франциска Сальського, небесного покровителя журналістів.
У своєму посланні Святіший Отець наголошує на тому, що журналістика повинна завжди шукати правду й «замість ескалації сенсаційності та словесного насильства пропонувати альтернативні рішення». Він закликає працівників засобів масової інформації повернутись до основ своєї професії, а точніше, «місії», та бути «опікунами новин». Тема цьогорічного Всесвітнього дня суспільних комунікацій дуже актуальна, але Папа нагадує, що ще в 1972 році Папа Павло VI у посланні повчає про інформацію інструмент «на служінні правді».

понеділок, 29 січня 2018 р.

28 січня 2018 р. у базиліці Св. Софії (Рим) папа Франциск зустрівся з громадою українців. «Слава Ісусу Христу!» цього вітання юного Хорхе Берґольйо навчив український священик салезіянин Степан Чміль, який після другої світової війни душпастирював серед українців у Аргентині. Майбутній Папа прислуговував йому під час Святої Літургії. Пізніше о. Степан прибув до Риму, де згодом отримав єпископські свячення з рук Блаженнішого Йосифа Сліпого. В Римі він відійшов до вічності сорок років тому, 22 січня 1978 року, а його тлінні останки спочивають у крипті собору Святої Софії.

понеділок, 15 січня 2018 р.

Інокентій Тимко - душпастир Срібної землі

 Брат Інокентій, Кристинопіль, 1929 р. 
Покрита мороком забуття, постать о Інокентія Тимка, ЧСВВ – ісповідника віри ХХ-го століття, впродовж останніх  десяти  років стала предметом дослідження о. Василя Носи, голови Рахівського філіалу, Інституту Історії Церкви Мукачівської греко-католицької єпархії.
Ідучи за порадою св. Папи Івана Павла II збирати свічення та документи про новомучеників, по крупинках шукав матеріали про цю постать в архівах, каталогах, історичній літературі та  польових дослідженнях. Знайдене нами подаємо нижче і нехай послужить воно  для прослави ісповідника віри о. Інокентія Тимка, ЧСВВ. 
Спогади про молодість і покликання 
Февронія Тимко, 14.01.1923 р. н., в заміжжі Федорко розповіла що батько о. Інокентія - Іван Тимко походив із Галичини, а матір Марія Шандор походили із Закарпаття, і переселилися до села Коцура, краю Воєводина (Бачка), Югославія в числі багатьох переселенців за розпорядженням австрійської цісарівни Марії Терезії (1740-1780). В боголюбивій сім`ї Івана та Марії Тимків народилося в цьому селі 8 дітей: Іван 1906, Онуфрій 1908, Іриней 1913, Марія 1917, Серафима 1919, Агафія 1921,  Февронія 1923 та Володимир 1928 р.н. Батька Івана Тимка в 1914 р. забрали на фронт Першої Світової війни, де він скоро попав у російський полон. 

пʼятниця, 22 грудня 2017 р.

Вшанування мощей святих у Церкві

Голгота, Єрусалим
16 грудня 2017 р. у Ватикані Конгрегація справ святих оприлюднила  інструкцію  "Мощі у Церкві: автентичність і зберігання"  що регламентує дисципліну поводженням із мощами святих. У вступі зазначається, що мощі у Церкві завжди були об’єктом пошани та уваги, оскільки тіло блаженних і святих, визнаних через беатифікацію та канонізацію Апостольською Столицею призначене до воскресіння, було на землі живим храмом Святого Духа та середником освячення. Але вони не можуть були представлені для вшанування вірними без належного ствердження церковною владою їхньої автентичності.
Традиційно, визначними мощами вважається тіло блаженних чи святих, або їх значна частина чи вся повнота праху, що походить із кремації. Таким мощам дієцезальні єпископи, єпархи, особи, прирівняні до них правом та Конгрегація в справах святих присвячують особливу увагу та пильність, аби забезпечити їхнє збереження й вшанування та запобігти зловживанням. Отож, вони повинні зберігатися в спеціальних опечатаних ємностях, встановлених у місцях, які гарантуватимуть безпеку, шануватимуть священний вимір та сприятимуть культові.