«Коли святі та блаженні є відповіддю на життєві виклики» - кардинал Марчелло Семераро

Ексклюзивне інтерв'ю з кардиналом Марчелло Семераро, префектом Дикастерії у справах святих, з нагоди урочистості Всіх Святих з акцентом на блаженних Карло Акутіса та Сандру Сабатіні, які надихають сучасну молодь.

Прослава преподобної Йосафати Гордашевської

Звичайно, ми свято зберігаємо у пам’яті теплі і світлі спогаді про рідних, особливо батьків, які огортали нас своїм теплом і турботою. У Церкві протягом віків викристалізовувалася традиція вшанування пам’яті попередників, «батьків у вірі», які звершили власний шлях наслідування Христа (sequela Christi). І від 2001 року коли її проголосив блаженною св. Іван Павло ІІ 20 листопада спогадуючи її день народження в монастирях і храмах УГКЦ на Літургії вшановуємо преподобну Йосафату.

Віддали своє життя заради Христа і Церкви – мучениками двох албанських священників

В суботу, 16 листопада 2024 року, Префект Дикастерії у справах визнання святих кардинал Марчелло Семераро під час Святої Меси в катедральному соборі в місті Шкодері (Албанія), проголосив блаженними мучениками Католицької Церкви двох албанських священників: Люїджа Паліча, священника Ордену Братів Менших, та Джона Ґазуллі, дієцезіального священика.

Вшановувати місцевих святих та свідків віри заохочує Папа

У суботу, 16 листопада 2024 р., опубліковано Лист Папи Франциска щодо спогадування в місцевих Церквах своїх святих, блаженних, праведних і слуг Божих. Святіший Отець закликає дієцезії до конкретних ініціатив вшанування пам’яті тих учнів і учениць Христа, які позначили місцевий християнський шлях й духовність.

Відзначаючи важливість свідчення віри багатьох людей, Святіший Отець закликав місцеві Церкви до пізнання їхнього чеснотливого життя та їх щорічного вшанування на свято посвячення Латеранської базиліки святого Івана в Римі.

Мощі святого Йосафата парафії в Ізмаїлі передав владика Михайло Бубній

10 листопада парафія Святого священномученика Йосафата Кунцевича УГКЦ в Ізмаїлі відзначила престольний празник. Урочисте Богослужіння очолив екзарх Одеський владика Михаїл Бубній. Він благословив і передав парафії на постійне зберігання ікону з мощами Святого священномученика Йосафата Кунцевича.

На Літургії разом із владикою співслужили настоятель парафії о. Володимир Жук, синкел у справах монашества Одеського екзархату о. Ігнатій Москалюк, ЧСВВ, та канцлер екзархату о. Петро Маковецький.

У базиліці Святого Петра в Римі вшанували пам’ять священномученика Йосафата

12 листопада в базиліці Святого Петра у Римі помолилися Божественну Літургію з нагоди празника священномученика Йосафата Кунцевича. Моління очолив владика Діонісій Ляхович, апостольський екзарх для українців-католиків візантійського обряду в Італії.

Із владикою Діонісієм співслужили о. Роберт Лисейко, протоархимандрит Чину святого Василія Великого, владика Іриней Білик, канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре, о. Луїс Касіяно, ректор Української папської колегії святого Йосафата, та представники духовенства Василіанського чину й Апостольського екзархату.

Служіння отця Артемія Цегельського у світлі любові святого Йосафата

На парафії святого Йосафата є ще трохи людей, які пам’ятають молоденького (32 роки), відданого служінню священика отця Артемія Цегельського, якого в 1945 році запросив ректор Духовної семінарії о.др. Йосиф Сліпий зі Стрия до Львова для створення музичного життя семінарії, одночасно даючи йому постійне місце праці і проживання на парафії св. Йосафата (колись Замарстинівська вулиця 100).

Недовго служив молодий священик в каплиці на Замарстинівській. Недовго проживали в скромній хатинці з їмостю Мартою і трьома маленькими дітьми. 1946 рік став роком ліквідації УГКЦ. Отець Артемій зробив свій вибір як і його батько отець Ігнатій. Його забрали просто з Літургії 17.І.1946 р. Люди бігли за машиною, яка відвозила їх отця в тюрму на Лонцького, а він просив уже з вантажівки: «віднесіть Святі Тайни до костела отцям капуцинам, щоб не були зневажені, заховайте речі з церкви, моліться». Прийшли отці капуцини, згадує їмость Марта, забрали чашу з Святими Тайнами і люди плачучи відпроваджували їх аж до костела. За відмову співпраці з окупантом і відступити від віри батьків обидва, батько і син, одержали по статті 54-10а. Вони зробили свій вибір, за який заплатили тюрмою, каторгою, приниженням і безправністю, засланням в сибірські ліси Воркути, Печори, Інти.