субота, 19 листопада 2022 р.

ЕСТАФЕТА МИРУ слідами праведного Кир Андрея

Осінь час плодів! Не зважаючи на військову агресію рф в Україні діти України і світу надхненні прикладом праведного Кир Андрея - Доброго Самарянина і мецената культури виражають у творчій молитві через лики ангелів своє прагення миру. Плодами їх праці є творчі роботи ХХ Міжнародного форуму “ЗОЛОТИЙ МОЛЬБЕРТ” дітей України це образ ангела хоронителя України які малювали діти з міст України які переживають досвід війни і у малюнку ангелів охоронців України виражають своє молитву за перемогу України та щасливе жити в мирі. Незалежно від того, де вони перебувають кожен може прийняти участі в Естафеті Миру, яка нині відкривається виставками дитячих шедеврів на всіх континентах світу щоб малюнками дітей України заявити їх право на щастя і мир у вільній і незалежній Україні.  

понеділок, 7 листопада 2022 р.

Вечір памяті преосв. Никанора Дейнеги

6 листопада 2022 року,у храмі святого Архистратига Михаїла УГКЦ у Львові відбувся вечір пам’яті приурочений 40-літтю відходу до вічності. преосвященного владики Никанора (Дейнеги) – єпископа Української Греко-Католицької Церкви, архимандрита Святоуспенської Унівської Лаври Студійського Уставу, Праведника народів світу 

Почав зустріч молитвою і архиєрейським благословенням Впреосв. Кир Ігор Возьняк, митрополит Львівський  Нажаль, я ніколи не перетинався з владикою Никанором і навіть не знав, що він був єпископом. І це зрозуміло, адже радянські часи були дуже складні і задля безпеки причетних до служіння в нашій Церкві не розголошували такої інформації. До прикладу, коли мене висвятили 23 листопада 1980 року в квартирі владики Володимира Стернюка, про це не знали навіть мої батьки… Тому мені дуже цікаво почути про життя цього Праведника,

 У вступному слові ієрм. Аліпій (Федун), настоятель Святомихайлівського монастиря визнав «Єпископ Никанор ― один зі стовпів Cтудійського монашества, адже він став архимандритом після смерті блаженного Климентія Шептицького. Також владика Никанор є ісповідником віри: у радянський час зберіг свою віру і був підпільним єпископом Львівської архиєпархії».

Склав свідчення про владику Никанора ієрм. Петро (Гладій). «Із владикоюНиканором мене познайомили лише за декілька років мого перебування в монастирі. Це був особливий чоловік. Пригадую його останні слова: „якби мені дали можливість ще раз прожити життя, я би пройшов тими самими кроками“. Він був дуже добрим. Досі пам’ятаю відчуття, коли зайшов у кімнату, де жив єпископ, ― особливий спокій і мир. Було розуміння, що владика перебував понад усі ті надскладні обставини і переслідування. Він був оптимістом!» ― підкресив отець Петро.

Ієромонах поділився спогадами дивовижних історій із життя єпископа Никанора. «Під час навчання на бухгалтера у владики помер його товариш, тож він приїхав до села, у якому той жив, щоб віддати останню шану. Батьки померлого запропонували переночувати. Та посеред ночі владиці з’явився померлий товариш ― пройшов повз ліжко, стіл і вийшов через двері. До ранку владика Никанор не спав, сидів при свічці і лише під ранок заснув, аж свічка пропалила стіл».

Лекцію «Владика Никанор – рятівник, в’язень, єпископ» для учасників провів д-р Юрій Скіра, директор ГО «Центр дослідження історії Східних Католицьких Церков». «Досі владика Никанор маловідомий, про нього є обмаль інформації, хоча він є надзвичайно вагомою постаттю в історії Церкви ХХ століття. Майбутній підпільний єпископ народився 8 грудня 1907 року у с. Свистільники, що на Рогатинщині, у родині залізничника Петра Дейнеги. Свою долю на початку він пов’язав із професією бухгалтера. Працював у Станіславові (тепер ― Івано-Франківськ)».