Святі «не походять з «паралельного світу»; вони віруючі, які належать до вірного народу Божого і є введені в повсякденне життя – сказав Папа Франциск до учасників конференції «Святість сьогодні» на аудієнції у четвер, 6 жовтня 2022 р. у залі Клементина у Ватикані.
Дорогі брати і сестри,
Добрий ранок! Я радий зустрітися з вами наприкінці конференції «Святість сьогодні», організованої Дикастерією у справах святих. Вітаю і дякую кардиналу Марчелло Семераро та настоятелям, урядовцям, постуляторам та співробітникам. Вітаю всіх вас, що прибули з різних частин світу, які брали участь у цих днях дослідження та роздуми спікерів, представників богословського, наукового, культурного та медійного світу.
Тема, обрана для конференції, узгоджується з Апостольським повчанням Gaudete et exsultate, яке має на меті «змусити знову прозвучати заклик до святості, прагнучи втілити його в сучасному контексті, з його ризиками, викликами та його можливості» (п. 2). Цей заклик лежить в основі ІІ Ватиканського Собору, який присвятив цілий розділ Lumen gentium Про загальне покликання до святості і в якому сказано: «Всі вірні кожного стану і умови називаються Господи, кожен своєю дорогою, до святості, чия досконалість є Отця Небесного" (№ 11). І сьогодні важливо відкривати в людях святість, святих Божих: у батьків, які виховують з любов'ю дітей, у чоловіків і жінок, які з віддачею виконують свою щоденну роботу, в людях які хворі, у людей похилого віку, але які мають усмішку на обличчі і діляться мудрістю. Свідчення чеснотливої християнської поведінки, яким живуть сьогодні багато учнів Господа, є для всіх нас запрошенням відповісти особисто на заклик бути святим. Вони святі «по сусідству», і всіх їх ми знаємо.
Поруч, вірніше, поміж цієї множини віруючих, яких я визначив як «святих поруч» (Gaudete et exsultate, 7), є такі, які Церква вказує як взірці, заступники і вчителі. Це стосується беатифікованих і канонізованих святих, які нагадують усім що повноцінно жити за Євангелієм можливо і чудово. Так насправді святість – це не програма зусиль і зречень, це не «духовна гімнастика», ні, це щось інше; І перш за все досвід бути любимими Богом, вільно приймати Його любов, його милосердя.
Цей божественний дар відкриває нас для вдячності та дозволяє нам відчути велику радість, яка не є емоцією миттєвої або простим людським оптимізмом, але впевненість у можливості зустріти все з готовністю та зухвалістю що походить від Бога. Без цієї радості — віра зводить до гнітючої і сумної вправи; але святими з «сумним лицем» не стають: адже Господь Бог хоче бачити радісні і відкриті серця дітей Божих. Про цю святість повний доброго гумору, новий блаженний Іван Павло І подає нам приклад. Для дітей та молоді це взірець християнської радості є блаженний Карло Акутіс, і сама «досконала радість» св. Франциска Ассізького завжди навчає нас своєю євангельською парадоксальністю.
Святість випливає з конкретного життя християнських громад. Святі походять не з «паралельного світу»; це віруючі, які належать до вірного народу Божого і є частиною повсякденного життя життя яке складається з сім'ї, навчання, роботи, соціального, економічного та політичного сегменту. У всіх цих контекстах Свята або Святий ходить і діє без страху чи обмежень, виконуючи Божу волю за будь-яких обставин. Важливо, щоб кожна спільнота Церкви була уважною, щоб зрозуміти і побачити ці взірці святості. Цінуйте життєві приклади християн які дорослішади усередині народу Божого, який завжди має особливе «чуття» щоб розпізнати ці закони святості, надзвичайних свідків Євангелія. Тому необхідно належним чином враховувати згоду народу навколо цих взірців християнської праведності. Справді, вірні наділені Божою благодаттю мають автеничне духовне сприйняття, знаходять і практикують, наслідують святість праведних через героїчну практику християнських чеснот.
