«Багато покликаних, але вибраних мало» – стверджує Господь Ісус в Євангелії від Матея (22, 14), вказуючи на дисонанс, який не раз існує між зовнішньою приналежністю до певної спільноти (у притчі це – запрошені на весільнии бенкет) і браком відповідного «одягу», в якому Отці Церкви вбачали стан благодаті, внутрішнє уподібнення до Христа, в якого зодягається кожний віруючий християнин (пор. Гал 3, 27) через Таїнства християнського втаємничення і без якого неможливо брати участь у вічному бенкеті Божого життя на небі.
Втім, прийнявши Святе Хрещення, як правило, у віці немовляти, переважна більшість сучасників дорослих християн, що на цей час складають основу наших церковних спільнот, не мала нагоди пройти шлях християнського втаємничення, осягнувши зрілість у вірі. Можна сказати, що вони так і залишилися «немовлятами» у вірі, не дійшовши до глибинного пізнання того скарбу, якии вони отримали у Хрещенні і живуть, так насправді не «засмакувавши», який добрий Господь (пор. Пс. 34, 9), і не «урухомивши» потенціал Святого Духа, який Господь заклав у їхнє життя, вчинивши їх членами свого Таїнственного Тіла, яким є Церква.
Тож не дивно, що дехто, зауважуючи невідповідність між декларацією віри і її свідченням (або радше анти-свідченням) конкретними ділами у житті багатьох наших сучасників, зі смутком доходить до висновку, що в нас «багато охрещених, але мало справжніх християн».
Саме підручником, який має допомогти нам ставати щораз то більше справжніми християнами, можна назвати цю цінну книжку світлої пам’яті професора Томіслава Іванчича «Зустріч із живим Богом».
