«У товаристві святих назустріч Ювілеєві» - кардинал Марчелло Семераро

Хто такі святі? Це наші «супутники в надії», ««старші» брати й сестри», це особи, які «ходили тими самими дорогами, що й ми, які спізнали наші труднощі й вічно живуть у Божих обіймах». Це «товариство», яке ми призиваємо під час молитви і яке є для нас цінним даром, що допомагає відкривати, що «християнське життя не є недосяжним ідеалом». Міркуваннями, якими Папа Франциск ділився з учасниками однієї із загальних аудієнцій 21 червня 2017 року, стали натхненням для нової книги кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії у справах визнання святих, що має назву «Супутники надії. Історії свідків, здатних бачити майбутнє».

Публікація, яку Libreria Editrice Vaticana зробило в рамках приготування до Святого Року 2025, тема якого «Паломники надії», з’явилася у книгарнях з початку липня. Автор пропонує розповідь про життя та свідчення тих, кого можемо назвати гідними довір’я та світлими паломниками надії.

Ієрм. Рафаїл Турконяк поділиівся своїми спогадами про блаженного Василя Величковського

Про свої враження від зустрічі з блаженним Василем Величковським розповів знаний ієромонах-студит Рафаїл Турконяк. Священник відповів на кілька запитань присутніх у львівській квартирі-музеї блаженного (пл. Соборна, 11/3). Спілкування відбулося 28 червня по обіді, після молебню, який відслужив о. Рафаїл. 

Як відбулася Ваша зустріч з блаженним Василем Величковським?

Моя зустріч з владикою Василієм була несподіваною. Це було в Римі, ми приїхали з університету, а тут він — нам представляють його. Він був дуже змордований тими «ліками», йому тяжко і писалося, і говорилося. Я не був з ним дуже довго, але мав то щастя, що він разом з Блаженнішим (Йосифом Сліпим, ред.) мене святили. Так що це був перший раз (після звільнення з радянської тюрми, ред.), що владика Василь виступав як єпископ. Це було в Кастель-Гандольфо 1972-го року, 2 квітня.

Канонізацію 15 блаженних затвердив Папа на консисторії кардиналів

У понеділок, 1 липня 2024 р., Папа Франциск очолив в Залі Консисторій Апостольського палацу у Ватикані молитву Третього часу та звичайну прилюдну консисторію кардиналів, на порядку денному якої була канонізація блаженних.

Жити переможно: спогади митрополита Бориса Ґудзяка про Патріарха Йосифа Сліпого презентували в УКУ

 

24 червня в Українському католицькому університеті була презентовано книга «Жити переможно: школа Патріарха Йосифа Сліпого»  спогади і рефлексії митрополита Бориса Ґудзяка про патріарха.

Ідея публікації народилася в діалозі зі сучасним поколінням українців, віддалених від патріарха Йосифа географічно і хронологічно: під час серії відкритих зустрічей владики Бориса з підприємцями, що їх організовувала бізнес-школа УКУ в Києві та Львові.

«Мученики – від античності до сучасності» 27 червня 2024 р.

Семінар Місії Постуляції святих УГКЦ відбувся у Патріаршому домі у Львові для постуляторів, референтів справ беатифікації, істориків, богословів та зацікавлених. 

О 10.00  учасники Божественною Літургією вшанували пам'ять Новомучеників ХХ ст. яких соборне поминання призначено на цей день декретом визнання блаженних 

Розпочав семінар доповіддю «Праведні у Біблії, основи культу мучеників. Генеза розуміння мучеництва у Святому Письмі» – др. п. Олег Правець. У Старому Завіті свідчення віри розвинулося від молитовного призивання Бога і принесення жертви у Пятикнижжі до свідчення Бога пророками які закликали до навернення та вірності Богу у часах неволі Вавилону та Єгипту до фактичного мучеництва матері і 7 синів за царя Еноха описане у книги Макавеїв. Відео

Затверджено декрети мучеництва та геройського виміру чеснот

У четвер, 20 червня 2024 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції в Апостольському палаці у Ватикані кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії в справах святих. Під час зустрічі із очільником Дикастерії Святіший Отець уповноважив її оприлюднити декрети, що стосуються майбутніх беатифікацій, а також визнання геройського виміру чеснот.

Визнання мучеництва

Окремими декретами проголошується мученицька смерть двох албанських священиків, які були вбитими з ненависті до віри: Слуги Божого Люїджа Паліча, священика Ордену Братів Менших, який народився 20 лютого 1877 р. в Янєво (Косово) та загинув мученицькою смертю 7 березня 1913 р. в Пеє (Албанія), а також Слуги Божого Джона Ґазуллі, дієцезіального священика, який народився 26 березня 1893 року в Дайчі Задримському (Албанія) та був вбитий з ненависті до віри 5 березня 1927 року в Шкодері (Албанія). Вже незабаром вони будуть проголошені блаженними.

«Петро тут» - так ідентифікували гріб і кістки Верховного Апостола

Серце Католицької Церкви зосереджено на могилі Петра, яка приваблювала паломників і вірних з самого початку, відразу після його смерті. Пам’ять про нього з часом стала центром тяжіння Ватиканської базиліки, яка завдяки археологічним дослідженням, проведеним на замовлення Пія XII, а потім Павла VI, стала конкретним доказом. Давайте разом із професором Вінченцо Фіоккі Ніколаї простежимо події цих відкриттів, одні з найсенсаційніших в історії археології.

З вершини купола Мікеланджело невидима нитка спускається вниз і проходить крізь світло, занурюючись у підземну темряву, охоплюючи століття історії та етапи будівництва. Внизу, в голій землі, були поховані останки Петра, після того як апостола зняли з хреста, на якому він помер неподалік, в районі цирку Нерона. Він був похований у некрополі Агер Ватиканус серед багатьох анонімних і бідних людей, таких як він. Проте пам'ять була сильнішою. Цей пункт одразу став місцем для паломників. Протягом століть щільна послідовність фаз слідувала одна за одною саме на цій ямі, з дедалі величнішими пам’ятниками: простою едикулою, так званим Трофеєм Гая, потім обрамленим пам’ятником Костянтину, а потім великою композицією Григорія Великого. (590-604) і знову нішу паллі з мозаїкою Христа з ІХ століття, вівтар Каллікста II (1123) і, нарешті, Климента VIII в 1549 році, затінений великим балдахіном роботи Борроміні.