Звернення Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні до дев’яностої річниці Голодомору-геноциду

Україна не вмерла 90 років тому. Із зерен, захованих у долонях наших братів і сестер, проросла свобода. Жодному злу не під силу сплюндрувати цей врожай. Його захищає наш народ. Його захищає людство. Його захищає Господь. Хай вічною буде пам’ять про невинних жертв Голодомору-геноциду. «Задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами» (ІІ Ів. 1, 2), хай якнайшвидше настане наша Перемога.

Звернення

Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні

до дев’яностої річниці Голодомору-геноциду

Всечесному духовенству, преподобному монашеству,

возлюбленим братам і сестрам,

в Україні та на поселеннях у світі сущим

… I спізнаєте правду, і правда визволить вас (Ів. 8, 32).

Мир вам у Христі-Господі!

Разом з усім українським народом у скорботі схиляємося перед пам’яттю понад семи мільйонів українців, знищених під час Голодомору-геноциду, вчиненого безбожним кремлівським режимом 90 років тому. Молимося за кожну душу, родину, за кожен рід. Крізь час простягаємо серця до похололих долонь наших братів і сестер. Поминаємо обірвані долі — всю безконечність втрат нашого народу. Не зіткати ці ниті нікому, не злічити їх, ані осягнути…

Дев’яносто років тому Україну холоднокровно вбивали за прямим наказом і продуманим планом тоталітарного комуністичного режиму на чолі зі Сталіним, який мав на меті знищити наш народ, його самобутність і назавжди покласти край його надіям на вільне життя.

Геноцид українців тодішнім тоталітарним режимом не був випадковим відхиленням від історичної традиції Москви. Навпаки, він став найкривавішим втіленням багатовікової ідеології російського імперіалізму, що одвічно палає ненавистю до України, зневажає кожен сусідній народ і жадібно зазіхає на світові простори. Ненаситний російський імперіалізм — це головний винуватець Голодомору і той самий ворог людства, що й нацизм, расизм, фашизм і будь-який інший вияв ненависті до людських прав і національної, культурної та релігійної окремішності.

Спосіб убивства голодом був обраний навмисно. Щоб упокорити багатомільйонну націю, замало багнетів і танків. Аби встановити тривале панування, потрібна зброя масового ураження, яка здатна посіяти страх серед поколінь і, немов удар радіацією, викликати генетичне переродження людей, їхню втечу від мови, культури, пам’яті й самої приналежності до рідної землі. Це був тисячолітній землетрус, який мав поглинути в безодню наш люд і край…

Голодомор українського народу належить до числа найбільших людських катастроф за всю історію людської цивілізації. Святий папа Іван Павло ІІ у своєму листі до українців писав про Голодомор, що ця рана заторкнула фундаменти всього людства (пор. Лист з приводу 70-х роковин Голодомору в Україні).

Імперія не зуміла вбити Україну 90 років тому. Але нащадки вбивць, керовані злом, заздрістю і ненавистю, вирішили довершити те, що не вдалося їхнім попередникам. Неспровокована, цинічна, геноцидна війна Росії проти України має ту саму мету, яку ставив Кремль у час Голодомору: ліквідація українського народу, знищення його свободи і майбутнього, поглинання його дітей бездушною, пригніченою віковічними демонами, нерозкаяною, безмежною у своїй жорстокості, зневірі та своєму відчаї тоталітарною системою.

Продовжуючи незмінну імперську стратегію, Росія вкотре зухвало кинула виклик Україні та світові. Дев’яносто років тому світ мовчки, цинічно самозаспокійливо спостерігав за вбивством мільйонів українців. Невдовзі по тому міжнародна безпомічність спровокувала інший лиховісний тоталітарний режим, агресія якого призвела до планетарного вибуху та загибелі десятків мільйонів людей на всій планеті.

Безкарність зла ніколи не залишається безслідною. У момент істини брак мужності й волі, представлених як поміркованість, байдужість і цинізм, маскованих під глибокодумність, розрахунок і приватний інтерес, призводить до катастрофічних наслідків.

Тоді, 90 років тому, окрім поодиноких журналістів, не мовчала тільки Українська Церква. Завдяки праведному митрополитові Андрею Шептицькому і єпископам Української Греко-Католицької Церкви світова громада дізнавалася правду про голод у Великій Україні. Двадцять четвертого липня 1933 року ієрархи нашої Церкви написали пастирський лист «Україна в передсмертних судорогах», у якому просили «усіх християн цілого світу, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян, передовсім усіх наших земляків… прилучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу». Духовенство УГКЦ не лише інформувало світ, спонукало україномовну пресу на Галичині та католицьку на Заході писати про те, що мільйони українців вмирають від голоду, а й збирало для тих, хто голодував, гроші та продукти.

Подібно й сьогодні наша Церква, але вже разом із більшістю українських релігійних спільнот, об’єднаних у ВРЦіРО, взиває до світу про підтримку України в її протистоянні тому самому ворогові, який знову намагається знищити наш народ. Як і в 30-х роках минулого століття, голос нашої Церкви зі словами свідчень правди звучить по всіх усюдах, переконливо пояснюючи, настільки важливою для майбутнього всього людства є рішуча світова солідарність з українським народом та глобальна боротьба проти російської агресії. Пам’ять про Голодомор — це невід’ємна частина цієї боротьби, її символ, рушій та опора.

Голод здатний спотворити людську природу. Той, хто використовує його як зброю, намагається якнайглибше вразити людську свідомість і підпорядкувати її своєму впливові. Саме тому Москва з таким цинізмом використовує всі можливі засоби, щоб унаслідок своєї агресії взяти в заручники і тримати в напрузі всі нужденні народи і землі. Сьогодні збіжжя знову стає зброєю, щоб поневолити народи. Але ми пам’ятаємо слова світлої пам’яті патріарха Любомира Гузара про те, що «влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити». Ніхто не зможе забрати даної нам свободи дітей Божих, права жити у своїй рідній і вільній країні, навіть під загрозою голодної смерті.

Як і в ті лихі часи, в ім’я мільйонів жертв Голодомору та на їхню пам’ять закликаємо наших вірних і всіх людей доброї волі до солідарності та взаємодопомоги у протистоянні лютому ворогу. Просимо про більш активне поширення правди про війну в Україні по всьому світі, щоб пропагандистська фальш ворога не знаходила собі місця в серцях людей. Бо служіння правді, відновлення й утвердження справедливості — це спільний знаменник усіх наших дій.

Непримиренність до зла, солідарність у боротьбі з ним, велика і безкорислива допомога кожному, хто потребує порятунку від фізичного і духовного голоду, — це наша найважливіша відповідь на всі загрози і виклики, які несе людству багатостолітня російська війна проти України і людської та національної свободи.

Україна не вмерла 90 років тому. Із зерен, захованих у долонях наших братів і сестер, проросла свобода. Жодному злу не під силу сплюндрувати цей врожай. Його захищає наш народ. Його захищає людство. Його захищає Господь. Хай вічною буде пам’ять про невинних жертв Голодомору-геноциду. «Задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами» (ІІ Ів. 1, 2), хай якнайшвидше настане наша Перемога.

Благословення Господнє на вас!

Від імені Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у свято Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії,
21 листопада 2023 року Божого

Вийшов четвертий том «Випробувані, як золото в горнилі»

  Місія "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УКГЦ" видала заключну книгу серії «Випробувані, як золото в горнилі». Перед нами постають історичні постаті блаженних, мучеників та ісповідників - різних, але об’єднаних одним прагненням: іти за Христом до кінця. У момент зустрічі з переслідувачами вони проявили відвагу та виступили на захист життя ближніх і правд Христової віри. Вибір християнської віри у житті, перемінив їх, вони стали для нас справжніми «іконами вірності», сяйво яких і нині освітлює Церкву.

  Життєписи основані на свідченнях і документах беатифікаційного процесу, ілюстровані історичними фото та іконами та молитвами до блаженних. Книга розрахована для читачів, як з кола духовенства, катехитів і вірних УГКЦ, так і людей яких цікавить доля християн у СРСР у ХХ ст.

  До читачів із своїм словом звернувся Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви:

"Дорогі читачі!

   У цій книжці знайдете розповіді про долі мучеників, які, народившись у Галичині на зорі ХХ століття, пройшли через горнило світових воєн, чужоземної окупації і тоталітарних ідеологій, але зберегли найцінніше, те, що робить людину людиною, – совість, віру і розум. Однак вони заплатили за це найвищу ціну – віддали своє життя.

 Документи та свідчення про життєвий шлях цих людей були зібрані під час процесу беатифікації і стали основою для ствердження в Римі факту їхнього мучеництва. А блаженними їх урочисто проголосив у Львові понад двадцять років тому святий папа Іван Павло ІІ, який на проповіді з нагоди їх проголошення сказав: «Пам’ять про них не може бути втрачена, бо вона є благословенням. Їм ми виявляємо наш подив і нашу вдячність: як ікона Євангелія Блаженств, пережита аж до пролиття крові, вони становлять знак надії для наших і прийдешніх часів. Вони показали, що любов сильніша від смерті. У їхньому протистоянні таємниці беззаконня, незважаючи на людську неміч, змогла засяяти сила віри й Христової благодаті (див. 2 Кор. 12, 9-10)». У молитві Церкви, на Літургії Івана Золотоустого і Василія Великого, перед ламанням Агнця, священник виголошує: «Святеє святим», а вірні відповідають: «Єдин Свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь».

 У цих словах Церква, тобто спільнота вірних, визнає що Христос – єдине джерело святості, а святість вірних випливає із сопричастя з Ним. Про приклад святих, які геройською практикою чеснот чи жертвою життя за Христа засвідчили свою вірність Господу Богу, Церква нагадує своїм синам і донькам у тяжкий період нашої історії – під час кривавої, великої, повномасштабної війни рф проти Україні. Водночас Синод Єпископів УГКЦ, немовби готуючи вірних до продовження шляху випробувань, проголошує 2023 рік як особливий період вшанування світлої пам’яті патріарха Любомира Гузара з нагоди 90-річчя з дня його народження. Цей муж Церкви в дитячому віці пережив жахіття Другої світової війни у Львові, а з приходом більшовиків зазнав вимушеної еміграції, спершу до Австрії, а потім до США. Згодом в Америці відчув Божий поклик і став священником. Студіюючи богослов’я в Римі, досліджував екуменічну діяльність праведного митрополита Андрея Шептицького, який вбачав у діалозі Церков і релігій консолідацію українців довкола духовних цінностей та основи для побудови вільної України.

 Отже, книжка «Випробувані, як золото в горнилі» призначена передусім для християн, які, переживаючи трагічний досвід війни, шукають опертя та підтримки, щоб зберегти сенс життя. Через століття культ святих та їх житія поряд із участю у Святих Тайнах вказує на Христа як на джерело святості та можливість воплотити ідеал святості в різних епохах і суспільствах. Недарма кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах святих, твердить: «Християнин несе в собі генетичний код святості, а святі є імунітетом Церкви».

 Як жити Заповідями, щоб, коли буде потрібне наше свідчення, ми могли називатися християнами? Христос перестерігає: «... вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, Я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто... не може протиставитись і перечити» (Лк. 21, 14-15). Тож черпаючи мудрість святих Христової Церкви – прямуймо дорогою святості за Христом."

Папа Франциск: мистецтво промовляє до душі

Зустрічаючись із меценатами музеїв Ватикану, Святіший Отець зауважив, що християнське мистецтво доносить важливе послання милосердя та підбадьорення всім віруючим та невіруючим людям. 9 листопада 2023 р. Папа Франциск прийняв на аудієнції меценатів музеїв Ватикану, згуртованих у асоціацію «Patrons of the Art in the Vatican Museums», яка 1983 р. була заснована в США, а сьогодні має представництва також у інших країнах на різних континентах. Вони від 6 по 10 листопада зібралися у Римі на конференцію, присвячену 40-літтю від заснування. У своєму слові Святіший Отець подякував присутнім за співпрацю у важливій справі збереження та реставрації мистецької та культурної спадщини музеїв Ватикану.

                                                о. Яків Шумило, ЧСВВ - Ватикан

«Кожен з нас покликаний до святості» – Папа Франциск

16 листопада 2023 р. папа Франциск прийняв на аудієнції учасників конференції «Спільнотний вимір святості», яку організувала Дикастерія у справах святих. Конференція, яка проходила протягом 13-15 листопада 2023 р. у Римі, охоплювала розгляд даної теми у різних аспектах та включала кілька свідчень. У слові Святіший Отець зосередився на універсальному покликанні до святості. Зустрічаюсь із учасниками конференції, що відбувалася у Римі під егідою Дикастерії у справах святих, Святіший Отець відзначив спільнотний вимір святості, яка об’єднує навколо Христа багатьох людей.

Любов святих має силу об’єднувати

Спочатку Папа зазначив, що покликання до святості стосується всього Божого люду, адже святі належали до різних станів: одружені, священники, богопосвячені особи, миряни різного віку тощо, які жили великою любов’ю на щодень, навіть зі своїми обмеженнями і недоліками, «слідуючи за Ісусом до кінця». У цьому контексті він виділив, зокрема вимір святості, яка об’єднує. «Коли Бог кличе людину, це завжди для добра всіх, як у випадку з Авраамом і Мойсеєм, апостолами Петром і Павлом», – сказав Святіший Отець. Він пригадав про апостола Матея, який одразу після його покликання Ісусом, запросив своїх друзів на зустріч з Месією (пор. Мт. 9,9-13), а також процитував св. Терезу від Дитятка Ісуса, яка у біблійному ключі споглядає все людство як «сад Ісуса», в якому Божа любов охоплює всі Його квіти у інклюзивний і водночас ексклюзивний спосіб. «Святість об'єднує, і через любов святих ми можемо пізнати тайну Бога, який з'єднався з кожною людиною, обіймає все людство у своєму милосерді, щоб усі були єдині (пор. Йо. 17,22). Як сильно наш світ потребує віднайти єдність і мир у таких обіймах! Ми потребуємо цього», – наголосив Папа.

Святість у сім’ї

Виокремлюючи святість сім’ї, Святіший Отець зазначив, що найвищою мірою вона сяє у Пресвятій Родині з Назарету, а також виявляється у багатьох святих подружніх парах, в яких кожен з подружжя був засобом для освячення іншого. «Святість подружжя, як і особлива святість двох різних осіб, є також спільною святістю в подружжі: звідси помноження – а не просто додавання – особистого дару кожного, який передається», – зауважив Папа, вказуючи на приклад нещодавно проголошених блаженними подружжя Юзефа і Вікторії Ульмів та їхніх сімох дітей.

Героїчне свідчення мучеників

Говорячи про  святість мучеників, наступник апостола Петра сказав, - сильна модель святості виявляється у багатьох прикладах, які присутні протягом всієї історії Церкви у різних частинах світу. Він пригадав свідчення Асії Бібі, пакистанської католички та матері п’ятьох дітей, яка згідно мусульманських релігійних законів була звинувачена у богохульстві, наразилася на побиття та дев’ять років просиділа у в’язниці, засуджена опісля на страту через повішення. Після реакцій кількох держав, лідерів кількох християнських лідерів та організацій, за рішення Верховного суду Пакистану Асія Бібі була виправдана. «Майже дев'ять років християнського свідчення! Це жінка далі живе, і таких людей, які свідчать про віру і любов, дуже і дуже багато. І не забуваймо, наш час також має багато мучеників! Часто йдеться про цілі спільноти, які героїчно жили Євангелієм або віддали Богові життя всіх своїх членів», – зауважив Святіший Отець, згадуючи й про інші християнські конфесії. На завершення вказав на різноманітні шляхи до святості, але всі спрямовані до однієї мети: до повноти любові.

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

Джерело https://www.vaticannews.va/uk/vatican-city/news/2023-11/papa-uchasnykam-konferentsiji-pro-svyatist.html

Комісія новомучеників - напрямні збору інформації

Комісія, яку Папа Франциск скликав у рамках приготування до Святого Року 2025, накреслила напрямні щодо збору інформації та дослідження життя свідків віри, які протягом першої чверті ХХІ ст. пролили кров за Христа.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Як ми повідомляли, 5 липня 2023 р. у Ватикані було оприлюднено лист Папи Франциска, яким він створив при Дикастерії в справах визнання святих «Комісію новомучеників – свідків віри», що з огляду на Ювілей 2025 року, який проводитиметься під гаслом «Паломники надії», покликана опрацювати каталог «усіх тих, хто пролив кров за віру в Христа та свідчення Його Євангелія». Їй доручено продовжити працю, яку з нагоди Великого Ювілею Двотисячоліття ініціював святий Іван Павло ІІ, досліджуючи історії свідків віри ХХ століття. Нова комісія збере відомості про новомучеників, які пролили свою кров за віру після 2000 року.

У музеї історії релігії - виставка «Йосафат Кунцевич: феномен пам’яті»

 13 листопада у Львівському музеї історії релігії представили виставку «Йосафат Кунцевич: феномен пам’яті». Виставка присвячена 400-річчю його мученицької смерті. Партнер проєкту ― Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Виставка триватиме до середини січня 2024 року. 

Кураторка – Наталія Матлашенко, зав. експозиційного відділу «Історія УГКЦ» Музею історії релігії у Львові.

Ювілейні дати завжди створюють особливий інтерес, спонукають до роздумів і діалогів. Виставковий проєкт пропонує подивитися на постать Йосафата Кунцевича в історичному контексті, сформувати власну неупереджену думку про складні, але важливі періоди нашої історії, які в подальшому вплинули на формування української нації, її ідентичності. Експозиція презентує постать святого священномученика Йосафата, уродженця українського міста Володимира (сьогодні Володимир-Волинський), ченця Чину святого Василія Великого, архиєпископа Полоцького, Київської Унійної митрополії. Він був прихильником союзу православних і католиків і за девіз вибрав слова Євангелії Да всі будуть одно. Брав активну участь у полеміці щодо унії. Внаслідок міжконфесійного конфлікту загинув 12 листопада 1623 року, а 1643 року був беатифікований а у 1867-го Папа Пій IX проголосив його святим.

Кир Андрей про вшанування полеглих

Кожна важніша подія в житті одиниць, і родин, і цілої суспільности – народу – звертає думку й серця християн до Всевишнього Сотворителя неба і землі, бо від Його Провидіння залежить доля і людей, і народів. Тому й усі національні річниці обходять християни молитвами й торжественними богослуженнями. Знають, що від благодаті Всевишнього і від Його святого благословення мають випросити собі кожний зокрема і цілому свому народові всі ті дари небесні, яких потрібно до всестороннього і щасливого розвитку всіх народних сил і прикмет і до благословенного розвитку духового й матеріяльного життя народу.

У день Першого листопада зберуться по наших церквах українці, віруючі християни-католики, щоби перед престолом Всевишнього предложити свої молитви, подяки та прохання. Виславляючи передовсім усемогучу силу Спасителя нашого і Царя Христа, будемо складати Йому подяку за всі «даянія блага» і за всі «совершенні дари» що задля заслуг Його життя і смерти спливають на наш нарід кожної днини. Будемо благати Христа Спасителя за милосердя для всіх тих, що терплять, будемо поручати Його милосердю душі всіх померших, а особливим способом – тих, що поклали буйні голови на полях слави і сповненого обов’язку.