Латеранські угоди - право Церкви на громадянську позицію.

11 лютого 1929 р. між Святим Престолом (Ватиканом) і республікою Італія було підписано угоду згідно якої за Ватиканом визнавався територіальний, політичний і економічний суверенітет. Папа як суверен держави Ватикан від цього дня знову має право на політичний діалог на міжнародному рівні. Від цього дня дипломати Ватикану розпочали укладати міжнародні угоди (конкордати) з державами. Конкордати запезпечували право громадян країни які належали до Католицької церкви на право свобідно і вільно визнавати свою віру. Церкві у даній країні було забеспечене право на душпастирство, виховання, харитативну діяльність, економічні привілеї. Від цього часу як кажуть у Римі спливло багато води під мостами Тибру.   Таким чином права Церкви у державі були правничо забеспечені і їх порушення загрожувало державі міжнародними санкціями.

Італія як країна отримала від Церкви визнання, а за нею Латвія, Баварія, Польща, Литва, Германія, пізніше Аргентина, Бразилія, Португалія, Нікарагуа, Філіпіни. Деякі країни як США та Франція згідно Конституції або закону про відділення Церкви і держави як Росія і Україна не укладають Конкордатів.

Уряд Папи як голови держави Ватикан яскраво проявився у апостольських візитах блаженного Івана Павла ІІ. Папа Венедикт XVI  виявив свою волю зректися з уряду саме в день підписання угод після візиту у Мексику і Кубу. Як він зазначив під час Консисторії кардиналів 11 лютого уряд Понтифіка як спадкоємця ап. Петра можна виконувати і у "терпіннях і молитві", однак він свідомий що у "сучасному світі повному перемін і життєво важливих питань віри"

Три Святителі - три дороги до Господа Бога

Три великі архиєреї – опора Церкви

Дванадцятого лютого, а за новим стилем тридцятого січня свята Східна Церква вшановує пам’ять Собору трьох великих архиєреїв – святих Василія Великого (архиєпископа Кесарії у Кападокії), Григорія Богослова (архиєпископ Константинополя) та Іван Золотоустий (пізніше архиєпископа Константинополя). Трьох високих угодників та слуг Пресвятої Трійці.

Як відомо з історії, після смерті трьох Святителів, побожний люд з великою пошаною почав почитати їх за святих. У Царгороді постало питання, хто з цих трьох є більш великим. Це питання набуло суперечності між побожними християнами, які хотіли почитати їх святими, однак ніяк не могли дійти згоди, хто з них більший. Цю проблему допомогли їм розв’язати самі ж архиєреї: Василій, Григорій та Іван, які з’явились уві сні єпископові Івану з міста Евхаїди обявивли що перед Богом усі троє знаходяться у рівній славі : "Ми – одне в Бога. Тож немає між нами ні більшого, ні меншого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і поклади край суперечці вірних, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності".

9-10 лютого Конференція присвячена 50-літтю звільнення Слуги Божого Кир Йосифа Сліпого і приїзду його до Риму.

Патріярх Йосиф Сліпий – Богослов і Муж Церкви.

У доповіді п. Марія Гаряча висвітлила важливу роль громадянської позиції мирян і духовенства щодо звільнення Кир Йосифа з неволі, тверде бажання Папи Івана ХХІІІ. Зробили можливим це "чудо" Папа Іван ХХІІІ

Монс. Джованні Віллебрандс, секретар Секретаріату у справах єдності християн, який у момент складних переговорів у час Карибської кризи 1962 р.  зустрівся з американським журналістом Норманом Казенсом, який саме летів на зустріч з Микитою Хрущовим. Журналіст при зустрічі представив справу розвязання атомного конфлікту і запропонував звільнити Кир Йосифа як знак примирення на прохання Папи, автора енцикліки "Мир на землі" 

Слуга Божий о. Ісидор Дольницький (1830-1924) - приклад суголосності життя і навчання.

Книга о. др Йосифа Боцяна, О. Ісидор Дольницький духовний отець, літургіст і піснетворець, це  публікація  яка побачила світ у Львові у видавництві Бібльос у березні 1933 р. у серії Аскетична бібліотека гр.-кат. семінарії у Львові під редакцією о. др. Йосифа Сліпого. Публікація про о. Ісидора є  плодом вдячності Владик і членів братства "Введення в храм Пресвятої Богородиці" які в його особі бачили живе поєднання знавця літургічних практик і взірцевого духівника.

Досвід Бога у св. Анжели з Фоліньо.

Свята назвала твір у якому описує досвід зустрічі з Богом "Прихований скарб". У новій редакції тексту яскраво видно що свята Анжела яка жила на межі XIII-XIV cт. зуміла живо передати скарб віри. Простий і не дуже логічний спосіб опису досвіду Бога науковці приписують св. Анжелі підкреслюючи що вона жила на порозі розвитку систематичного богослівя, яке будувалося на аскезі практики моральних чеснот, як способі "заслужити небо". Свята намагаючись описати досвід Бога наголошує що це дар ласки Божої у своєму Memoriale (51, 7-9): « Душа отримує  дар радості, і усвідомлює ким для неї є Христос, злука між нашою плоттю і Богом (unam sotietatem esset facta cum Deo). Така радість охоплює тіло що годі підібрати слова щоб її описати». Згодом свята описує що як справжній досвід  злуки з Богом є ризик його втрати. Плодом самотності є відчуття темряви і не-буття і нове розуміння Бога не як нагороди в кінці довгої дороги практики чеснот, а як дар радісного буття у присутності Бога.

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ

За матеріалами Alvaro Cacсiotti, Moglie e mistica, L’OSSERVATORE ROMANO, 28-29 cічня 2013 р.

Покликання до святості - дорога до Бога у св. Томи

У рік Віри Святіший Отець Венедикт XVI звертає увагу спільноти вірних на 50-літній ювілей від початку ІІ Ватиканського Собору і закликає оцінити спадщину собору у ділянці богослівя. Богослов Гілле Рутьєр на сторінках часопису Оссерваторе Романо відкриває дискусію «Наскільки важко бути хорошими спадкоємцями». Відштовхуючись від тези що у сучасному світі багато нащадків не уміють оцінити вагу спадку подібно як слуга з Притчі про таланти. Богослов аналізує  у книзі (Gilles Routhier Un Concilio per il XXI secolo. Il Vaticano II cinquant’anni dopo) як від схематичного сприйняття тез св. Томи які були сформовані у компендіум з 24 питаннь богословом Матіусе, доктрина св. Томи була сакралізована і у 1914 р. отримала апробату Конгрегації студій, а у 1916 р. ці тези були ствердженні Конгрегацією семінарій і університетів як істинні основи доктрини Св. Томи для студентів богословів.

Св. Василій – архиєпископ Кесарійський

Св. Василій – архиєпископ Кесарійський

Поряд із подією свята Стрітеня Господа нашого Ісуса Христа свята Церква в цей день вшановує пам’ять одного із Отців Церкви – св. Отця нашого Василія Великого. Святий, як відомо, походив із побожної та знатної і заможної родини. Батько, який теж називався Василій, був місцевим адвокатом. Молодий Василій після навчання у найславніших школах, під впливом своєї сестри Макрини, замість багатства та слави обирає убогість та простоту, а замість світського уряду адвоката і ритора – тихе чернече життя. Однак недовго судилося йому бути простим ченцем та жити у стінах монастиря, тому що Господь покликав його до служіння Церкві в сані архиєпископа християнської громади у Кесарії у провінції Каппадокії. Пасторальна праця на добро громади Кесарії над якою св. Василій опікувався як єпископ, обіймала і діла милосердя. Святитель опікувався  вбогими, допомогав чужинцям, недужим і людям похилого віку. Усі чини його серця освітлювала іскра невгасимої любові, якою він палав до всіх ближніх крізь ціле своє служіння в Церкві.