субота, 3 листопада 2012 р.


Мученики, свідки віри у Первіснії Церкві.
Сьогодні на сторінках часописів появляються герої які славу здобувають різними подвигами. У США Раян Холідей став відомим завдяки книзі Trust Me, I’m Lying. Confessions of a Media Manipulator (Вірте мені я брешу). Автор здобув увагу читачів, адже у книзі описав як творити сардельки, скандальні новини, які ЗМІ зразу підхоплюють без перевірки, від секретів Всесвіту до одкровень зірок естради. Автор публікації   розповів про свій спосіб бізнесу на ЗМІ, спалив себе взамін отримав у нагороду – популярність.
 Сьогодні як і у часи Римської імперії на арену форуму виходять сучасні гладіатори, або скоріше медіатори, які у битві за прихильність натовпу ліплять новини, фантастичні легенди і ризикують власним іміджем щоб почути оплески, і чим цікавіша легенда тим ширший розголос. Таке враження що правда уже не в моді, а людина полює за химерами, які будять її уяву. Як у морі чудо-інформації та мильних героїв людині не розминутися з Правдою.

Світ який прийняв Христа подібно як за Мойсея Вибраний народ потрапляє на манівці.  На цьому фоні християн виставлений на пробу має поглянути тверезим оком на власне життя і сказати чесно Чи справді Христос є осердям його життя. Щоб зорієнтуватися на місцевості потрібен компас, у морі зорі і маяки вказують безпечний фарватер, а у Церкві святі у кожному часі були свідками віри в Христа і протиставлялися славі світу. Історія Церкви свідчення присутності Христа у суспільстві через святих.
Св. Августин про святих говорив: Переміг у них Той хто жив у них, а ті хто жив не для себе, але для Нього не вмирають[1].  У церкві перших століть іменник – martire, відносився до апостолів свідків життя, страстей і воскресіння Христового. З другого століття цей термін вживають на окреслення християн які потерпіли страждання і смерть за визнання віри в Христа. Отож мученики це ті які у житті наслідували Христа і довели вірність Христу - жертвою власного життя. Мученики це приклад суголосності слова проповіді і прикладу життя мученика. Поведінка мученика перед лицем переслідувачів у вірі свідчить про автентичність його злуки з жертвою Христа. Життя мученика немов маяк для моряка який у бурхливому морі вказує безпечний фарватер яким можна достойно осягнути пристані Царства Божого. 
  Могили мучеників ставали місцем культу, а їх Житія взяті укладені у формі біографій стали духовною поживою вірних. Культ мучеників пережив у Церкві до сьогодні і Церква виробила норми і правила згідно яких досліджує і апробує культ  ісповідників віри. Мучеництво у 1993 блаженний Папа Іван Павло ІІ у енцикліці Veritatis splendor  – окреслив як ясний знак святості Церкви, вірності заповіді Господній засвідчена смертю, торжественна благовість і місія аж до пролиття крові щоб сяйво моральної правди не було притемнене звичаями і ментальністю суспільства у часі кризи найнебезпечнішої для людини - змішання принципів добра і зла що руйнує ієрархію  моральних цінностей. Мученики живий засуд тим хто порушує Завіт Бога і людини проти яких скеровані слова пророка Ісаї 5,20:  Горе тим, що зло добром звуть а добро - злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла - пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!


За матеріалами часопису  LOSSERVATORE ROMANO, 25 жовтня 2012.

[1] Св. Августин, Проповідь 280.

Немає коментарів:

Дописати коментар