четвер, 1 серпня 2013 р.

148-ма річниця з дня народження митрополита Андрея

Кир Андрей Шептицький
28-29 липня 2013 року, з нагоди 148-х роковин із дня народження слуги Божого Митрополита Андрея, відбулася проща монашества Львівської архиєпархії до його родинного с. Прилбичі.
Розпочалася проща панахидою біля родинної усипальниці Шептицьких. Паломники ― монашество Львівської архиєпархії разом із парафіянами місцевого храму ― помолилися насамперед за батьків Митрополита Івана Шептицького та Софію з роду Фредрів, і усопших із родини Шептицьких. Відтак молитовною ходою рушили до парафіяльного храму, де продовжили нічні чування, під час яких монаші спілноти Львівської архиєпархії почергово служили Богослужіння. На основі послання Кир Андрея про віру 1902 р. ієромонах Терентій Тертула, ЧСВВ дав можливість зібраним ченцям і черницям можливість розважити про глибину власної віри та спонукав до духовної боротьби та свідчення Христа у сучасному світі.
Уривок проповіді о. Терентія:

У посланні «Наша віра», як і в більшості ранніх творів Шептицького та богословських творах представників тогочасної Католицької Церкви, зустрічаємо інтелектуальний підхід до розуміння віри, згідно з яким віра пов’язана з розумом і найперше є пізнанням. Бог об’являє істину про себе та про людину, Церква ту істину приймає, систематизує, пояснює і подає вірним, а вірні своїм розумом її пізнавши приймають. Таке пізнання і прийняття дуже важливе, адже прямо пов’язане зі спасінням людини. Тому митрополит Андрей пише своє пастирське послання, яке по суті є міні-катехизмом чи ісповіданням віри, тим мінімумом, який покликані пізнати і прийняти всі вірні, аби спастися. Послання «Наша віра» з епохою пов’язує не лише інтелектуальне розуміння віри, але й те, що у посланні правди віри представлені в світлі тогочасного католицького богослів’я. Без найменших посилань на східну чи конкретно київську традицію, без будь-яких богословських пошуків та високих слів, зрозумілою і легкою мовою пастир лаконічно переповідає пастві те, що засвоїв і чого навчився в університетах і чого в кінці ХІХ століття навчала Свята Католицька Церква.
Інтелектуальний підхід до розуміння віри дуже важливий на шляху поглиблення віри, проте недостатній. Пізнання допомагає вірити, але віра є чимось більшим, аніж сухе прийняття розумом правд віри. Якщо людина більше знає, це не гарантує, що вона якісніше віритиме. І ці істини прекрасно засвоїв свого часу також сам митрополит Андрей. Аналізуючи життя і творчість Слуги Божого, це не важко помітити не лише в пізніших творах Шептицького, але найперше в його подвижницькому житті. Погляди, вчинки і труди митрополита Андрея доводять і показують, що в своєму особистому житті він не сприймав і не міг сприймати віру виключно як інтелектуальний акт. Для нього віра була чимось більшим – найперше глибоким екзистенційним рішенням, яке доводилось приймати з дня на день, у буднях та святах, в радощах та кризах.
Віра є чимось більшим, аніж сухе прийняття розумом правд віри. Цю істину дуже важливо нам зрозуміти у світлі наших ювілеїв і святкувань. Рік віри та ювілей хрещення Русі-України є для нас чудовою нагодою поглибити нашу віру. Але не лише інтелектуально поглибити. Куди важливіше поглиблювати нашу екзистенційну віру. Поглиблювати віру за рахунок щоденного життя у вірі, за рахунок, як влучно висловлювався папа-емерит Венедикт XVI, стрибка віри: коли те, чого не бачимо, визнаємо за таку серйозну і засадничу дійсність, яка все утримує і на якій все стоїть; коли в сумнівах проти віри людина живе так, наче тих сумнівів немає, а не продукує нові сумніви; коли в страсі прийняти Божу волю, людина таки ризикує і віддається в Божі руки; коли, не вміючи плавати, людина кидається у море життєвих труднощів і небезпек з довірою до доброго і чоловіколюбного Бога.
Нехай приклад Слуги Божого митрополита Андрея та заступництво наших українських святих, які вміли ризикувати з Богом і для яких віра була чимось більшим, стане для нас заохотою і допомогою на дорозі нашої віри, особливо в цей особливий Рік віри і ювілею Володимирового хрещення.
Зранку, 29 липня, молитва продовжилася Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський.
Під час проповіді архиєрей наголосив, що поминання славних мужів не може залишатися для нас лише спогадом про їхні добрі справи, а має бути наслідуванням їхніх чеснот у власному житті.
«Молитва, яка була наріжним каменем життя Митрополита, давала те, що він виріс до такого велетня духу», ― сказав проповідник, закликаючи до молитовного подвигу.
«Митрополит Андрей виконав свою місію, бо був з Господом», ― резюмував єпископ, звертаючись до молільників
За матеріалами http://www.ugcc.lviv.ua та висловлюємо вдячність о. Терентію Тертулі, ЧСВВ за наданий текст проповіді.

Немає коментарів:

Дописати коментар