Блаженний Віталій покровитель колонії у Дрогобичі

Караваджо, Діла милосердя, Неаполь

У євангелиста Матея можна зустріти фразу якою Христос окреслює  одне з сімох діл милосердя: У тюрмі був, і ви прийшли до мене. Християни йдуть за прикладом Доброго Пастиря і чинять діла милосердя людям, які порушили закон. У виправній колонії № 40 м. Дрогобича 18 вересня 2013 р. на Архиєрейській Літургії  яку очолив владика Венедикт у співслужінні з отцями Василіянами молилися в'язні колонії. Зустріч приурочена пам'яті блаженного Віталія Байрака, покровителя колонії пам'ять про якого живе у стінах колонії, а відтепер буде увічнена у меморіальній таблиці. Вибір покровителем свщмуч. Віталія не випадковий, адже він притерпів мученицьку смерть за віру саме у Дрогобичі. Владика у проповіді подав приклад  блаженного, як зразок до наслідування, адже людина, яка терпить за віру є на голову вища від переслідувачів і в кінцевому рахунку через смерть осягає вінець перемоги - Царство Небесне. Після Літургії на зустрічі о. Полікарп, ЧСВВ розповів життя блаженного. Він зазначив що рішення вибрати монаший стан, ревність у виконувані душпастирських обов'язків у гімназії у Бучачі, слова засуду звернені проти вбивства радянською владою невинних людей, співчуття та допомога військовополоненим  українцям у час німецької окупації, рішення отця Віталія

Кир Венедикт і Василіяни, посвячення памятної таблиці

залишитися з вірними, після повернення радянської влади стали причиною його мученицької смерті. Далі отець Володимир Пальчинський, ЧСВВ розповів про свій шлях віри у час атеїзму. Його прийняв у Чин оо. Василіян о. Пахомій Борис  коли в СРСР святкували день Перемоги 9 травня 1965 р. Отець відзначив заслання не зламало о. Пахомія, який повернувшись залишався під наглядом влади. Викликали о. Пахомія на розмову до уповноваженого у справах релігії і заяввляли: "Ми все про Вас знаємо! Отець усміхнувся і спокійно відповів: Вас би треба було усіх вигнати, якщо б Ви нічого про нас не знали! З іншої сторони така стійкість у вірі переконувала представників влади - коміністи бувало перед смертю просили щоб чин похорону відправив звечора греко-католицький священник".
До сьогодні отець памятає слова радості зустрічі молодих ченців з виснаженим таборами о. Михайлом Хмільовським, який радів що Церква має покликання: "Ви наша надія!"  Далі отець поділився спогадами про будні монашого вишколу "Жили ми по хатах. У бр. Антонія Масюка в Малехові жило нас троє. Вставали о 5.00 год. ранку щоб встигнути помолитися Утреню і Св.

Літургію і йшли на роботу. Я працював у музеї етнографії, колектив був хороший, але коли дізналися що належу до Чину, мусів написати заяву на звільнення. Коли ввечері поверталися мали ще лекції філософії і богослов'я. Розповідь о. Володимира привідкрила погляд на життя посвяти ченців у СРСР і зворушила присутніх. На закінчення начальник колонії подякував духовенству і мирянам, які посвячують сили і час для справи перевиховання ув'язнених, і поділився спостереженням що працювати з віруючими в'язнями є легше і залишаючи стіни колонії вони не схильні до кримінальних рецидивів.

о. Полікарп Мацелюк, ЧСВВ