Коли подивимося на виклики нашого часу в економічній, політичній і культурній сфері, завертаючи увагу на несправедливість і виключення, від якого страждають численні ближні, то усвідомлюємо нагальність свідчення святих сьогодення, тобто людей, які перебувають у єдності з Господом та несуть у світ Його любов. На цьому наголошує Папа Лев XIV у своєму посланні учасникам соціального тижня, який Церква в Перу проводить від 14 до 16 серпня 2025 року.
Спадщина «насиченості святістю»
Відправною точкою для роздумів Святішого Отця є
переконаність у тому, що той, хто знайомиться з історією Перу, не може не
побачити, що ці землі «супроводжує особливий задум провидіння», зокрема в тому,
що стосується «нашої католицької віри, завжди сповідуваної в гармонії з увагою
до найбільш потребуючих та служінням їм». «Лише так можна збагнути “насиченість
святістю”, якою позначена ця країна, настільки близька моєму служінню та моїм
молитвам», – пише Лев XIV, який значну частину свого життя служив у Перу.
Папа згадує про свідчення містичної глибини життя в святій
Розі з Ліми, палаючої милосердної любові – в святому Мартіну де Поррес, любові
до вбогих – у святому Хуанові Масіясу. Ці свідчення, за його словами, говорять
про «активну і плідну присутність Євангелія, що ніколи не занедбувала молитву
задля служіння ближньому, як не забувала про найменших, підносячи і оздоблюючи
поклоніння, належне вічному Богові». У цьому контексті він наводить слова свого
попередника святого Павла VI, який 1975 року в проповіді з нагоди канонізації
святого Хуана Масіяса стверджував: «Ми не повинні віддалятися від Євангелія, не
мусимо порушувати закон любові, щоб шукати більшої справедливості шляхом
насильства. В Євангелії достатньо життєвої сили, щоб проростити оновлюючі сили,
що, перетворюючи людину зсередини, спонукатимуть її змінювати в усьому, що
необхідно, устрої, робити їх більш справедливими, більш людяними».
Джерело сили
Ще одним свідком, якого згадує Святіший Отець, є святий
Торібіо з Моґровехо, «іспанець за походженням, але безсумнівно перуанець за
своєїю місіонерською діяльністю». Він здійснював широку діяльність, заснувавши
сотню парафій, і кожного дня присвячував свої найкращі сили служінню найбільш
покинутим, мешканцям географічних і культурних контекстів, які Папа Франциск
називав «периферіями». «Перуанські землі бачили його не тільки в бурхливій
апостольській діяльності, яка вражає нас і сьогодні, але також у спокої його
умиротвореного обличчя, в його зосередженому і побожному вигляді, який добре
показував, звідки черпалася його сила: з глибокої молитви і з'єднання з Богом»,
– підкреслює Папа.
Без Христа внесок до крайнощів незначний
Переводячи погляд на сьогодення, позначене численними
викликами, Лев XIV зазначає, що біль через несправедливість і виключення, які
гнітять численних наших ближніх, спонукає охрещених «давати відповідь, яка
відповідає знакам часу, з глибини Євангелія». Тобто, «нагальним є свідчення
святих сьогодення», людей, які перебувають у єдності з Господом, як гілки з
виноградною лозою. «Адже святі не є прикрасою барокового минулого, а
народжуються з Божого поклику будувати краще майбутнє. Водночас ми розуміємо,
що кожна соціальна дія Церкви повинна мати своїм центром і метою звіщення
Христового Євангелія, щоб, не занедбуючи насущне, ми завжди зберігали
усвідомлення належного і кінцевого напряму нашого служіння. Бо якщо ми не даємо
всього Христа, то завжди будемо давати вкрай мало», – пише Папа, нагадуючи, що
не йдеться про «дві різні любові», а про одну й ту саму, що «спонукає нас
дарувати як матеріальний хліб, так і хліб Божого слова, який, у свою чергу та
через свій динамізм, пробуджує голод за небесним Хлібом, який з доручення
Христа може дати тільки Церква і який жодна інша інституція, якими б добрими не
були її наміри, не зможе замінити».
Джерело: vatican.va
Немає коментарів:
Дописати коментар