 |
| Блаженіший з мощами святих |
Незважаючи на це від ХVII століття Унійна Церква розвивалася на теренах Речі Посполитої, як на правому так і на лівому берегах Дніпра. З поділом Речі Посполитої у 1772 р. велика частина вірних Унійної Церкви опинилася у кордонах Російської імперії. Поширення кордонів Росії проходило під гаслом об'єднання руських земель - відновлення Святої Русі. У цьому контексті Унійна Церква у злуці з Апостольським престолом у Римі вважалася "неугодною" і її громади у часі Семашківської унії 1839 р. та возз'єднання Холмщини і Підляшшя були "возєднані" з Православною церквою керованою Святішим Синодом.
Репресії Унійної Церкви і ліквідація церковних провінцій були причиною спротиву вірних. Ціною мучеництва василіян у Полоцьку з руки царя Петра І (1705) та з рук повстанців в Умані, свідченням віри Пратулинських мучеників (1874), плата за єдність з Святішим Отцем. У ХХ ст. радянський уряд продовжив політику імперії, і знову вірні витривало переносили арешти, переслідування та масові депортації з рук атеїстів.
Брак єдності вважав причиною бід українців Слуга Божий митрополит Андрей: Спадщина св. Володимира назначена була від самого початку тяжким, великим хрестом – хрестом браку згоди та єдности. Той брак єдности сам собою спричинив терпіння, які в кожному поколінні спливали передовсім на бідних людей. Той брак єдности, може, був також причиною, що вороги, які окружали наш нарід, не знаходили в ньому такої відпорної сили, що робить народи могутніми й великими державами.
Довга дорога пошуку єдності ознаменована жертвами мучеників, зараз відкриває світлу сторінку історії Церкви подію повернення на схили Дніпра "уніатів" які під час посвячення Собору Воскресіння Христового вкладуть в престіл як мощі Верх. апп. Петра і Павла так і свщмуч. Йосафата, аєп. Полоцька, свщмуч. Йосафата Коциловського і Миколая Чарнецького свідчення того що кров мучеників і праведників є в основі фундаменту Собору і цілої Церкви, який Ісус Христос заповів своєму учневі Петру, що на ньому Він збудує Церкву й ворота пекельні її не подолають (Мт. 16:13-20). У часы святкувань 950 ліття хрещення Русі митрополит Андрей закликав до єдності: В ювілейних торжествах та обходах там, де вони тільки можуть відбуватись, а в тих торжествах уникаймо всього того, що ділить і роз’єднує, а шукаймо всюди того, що лучить і єднає. Даймо нашому Батькови у вірі, Великому рівноапостольному князеви св. Володимирови, ту потіху, щоби бачив свій нарід [хоч і] переслідуваний і терплячий, а сильний бодай тою силою, що її дає моральна і духова єдність. Нехай будуть вони одним бодай у тих ювілейних обходах і в торжественному споминанні тієї великої події нашої історії, що й сама була стягом єдности і народови давала напрям єдности.
Репресії Унійної Церкви і ліквідація церковних провінцій були причиною спротиву вірних. Ціною мучеництва василіян у Полоцьку з руки царя Петра І (1705) та з рук повстанців в Умані, свідченням віри Пратулинських мучеників (1874), плата за єдність з Святішим Отцем. У ХХ ст. радянський уряд продовжив політику імперії, і знову вірні витривало переносили арешти, переслідування та масові депортації з рук атеїстів.
Брак єдності вважав причиною бід українців Слуга Божий митрополит Андрей: Спадщина св. Володимира назначена була від самого початку тяжким, великим хрестом – хрестом браку згоди та єдности. Той брак єдности сам собою спричинив терпіння, які в кожному поколінні спливали передовсім на бідних людей. Той брак єдности, може, був також причиною, що вороги, які окружали наш нарід, не знаходили в ньому такої відпорної сили, що робить народи могутніми й великими державами.
Довга дорога пошуку єдності ознаменована жертвами мучеників, зараз відкриває світлу сторінку історії Церкви подію повернення на схили Дніпра "уніатів" які під час посвячення Собору Воскресіння Христового вкладуть в престіл як мощі Верх. апп. Петра і Павла так і свщмуч. Йосафата, аєп. Полоцька, свщмуч. Йосафата Коциловського і Миколая Чарнецького свідчення того що кров мучеників і праведників є в основі фундаменту Собору і цілої Церкви, який Ісус Христос заповів своєму учневі Петру, що на ньому Він збудує Церкву й ворота пекельні її не подолають (Мт. 16:13-20). У часы святкувань 950 ліття хрещення Русі митрополит Андрей закликав до єдності: В ювілейних торжествах та обходах там, де вони тільки можуть відбуватись, а в тих торжествах уникаймо всього того, що ділить і роз’єднує, а шукаймо всюди того, що лучить і єднає. Даймо нашому Батькови у вірі, Великому рівноапостольному князеви св. Володимирови, ту потіху, щоби бачив свій нарід [хоч і] переслідуваний і терплячий, а сильний бодай тою силою, що її дає моральна і духова єдність. Нехай будуть вони одним бодай у тих ювілейних обходах і в торжественному споминанні тієї великої події нашої історії, що й сама була стягом єдности і народови давала напрям єдности.
о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ
Деталі прощі з нагоди святкування 1025 ліття Хрещення та програма посвячення Собору - http://news.ugcc.org.ua.
Немає коментарів:
Дописати коментар