середу, 8 березня 2017 р.

Дійти до серця кожного хто спраглий, св. Іван ХХІІІ

Отець Анжело Ронкаллі 
"Незатерту пам'ять у серці залишило капеланське служіння в госпіталі у час війни. Там у болях поранених і хворих творилося соборне прагнення миру, головного добра людства. Ніколи як тоді, відчувалося яким є прагнення миру людини, особливо солдата, які власною жертвою і часто жертвою життя готували основу майбутнього миру". Ці слова св. Іван ХХІІІ на аудієнції 1 червня 1959 р. до військових капеланів влучно характеризують зміст публікації анналів «св. «Іван ХХІІІ», які описують його перші кроки у священстві у час лихоліття війни. У студії Альфреда Занхі «Я люблю Італію». Отець Анжело Ронкаллі і І світова війна (1915-1918)», говориться про життя отця який як Папа видав енцикліку Pacem in terris (Мир на землі).
Капелан Анжелло і вояки
Щоденник висвітлює душпастирство Ронкаллі у час війни спочатку як медичного брата, а згодом військового капелана у госпіталі у Бергамо (Італія), його розуміння патріотизму у час війни у Лівії і до завершення І світової війни. З перших днів війни він заявляє  бажання дати переконливі докази любові Батьківщини, що виражається у публічній  посвяті вояків Пресвятому Серцю Христовому. Однак його постава до уряду Італії стає критичною через відкинення міністром Сонніо відомої Ноти миру Венедикта XV, папи римського.  У вступі книги історик Мороцо делла Рока пише що Ронкаллі страждав і переживав війну, як вигнання, що підкреслено у його риториці миру далекій від пафосу націоналістів і вояків.
о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ

З матеріалів статті Еціо Боліса, Ронкаллі і Велика війна, LOsservatore Romano, 1 marzo 2017, № 49 (47483)

Немає коментарів:

Дописати коментар