Сьогодні папа Франциск у Фатімі проголосив святими Францишка і Жасинту Марто,
пастушків яким Богородиця у 1917 р. явилася і закликала до покаяння, молитви за навернення Росії. Папа у молитві на вервиці звернувся до Богородиці одягнутій у білий одяг молитися з вірними, які у світлій одежі Хрещення хочуть жити у Христі і моляться за мир у світі, який перебуває у стані війни "по частинах" спровокованих економічними інтересами. Папа як прочанин миру закликав до злагоди усі народи землі, і довірив Богородиці усі болі людства, які вона як Мати Церкви лікує ліком ніжності і чуйності.
У Брюховичах 12-14 квітня тривала наукова студентська конференція «Митрополит Йосиф Велямин Рутський і реформа чернецтва Київської митрополії у XVII-XVIII ст.» Учасники конференції студенти семінарій УГКЦ, аспіранти Українського католицького університету, чернеча спільнота редемптористів як також ченці-василіяни які їх приймали.
Доповідачі звернули увагу на заслуги митрополита Йосифа Велямина у реформі духовенства та реорганізації монашого життя, проводі ченцями монаших семінарій. Традиція вишколу Йосифа Велямина продовжується у стінах студійного дому оо. Василіян, де ченці здобувають священичий вишкіл та зріють до життя в чернечій спільноті. У панорамному огляді п. др. Ігор Скочиляс звернув увагу що Чин св. Василія Великого в ХVІІ-ХVІІІ ст. органічно розвивався немов дерево у лісі руського суспільства, яке перебувало на пограниччі культур Сходу і Заходу. Чин зберігав єдність віри у злуці з Апостольською Столицею, одночасно зберігаючи візантійський обряд що дозволило уникнути конфесійних конфліктів, які траплялися у тому часі у Москві та в Європі. Погляд на митрополита Йосифа як ченця і людину молитви обдарованого гострим розумом та інтелектом якому вдалося модель унії поширити і на Закарпаття звучала у словах п. Володимира Мороза, к.і.н. працівника Інституту Історії Церкви. Про багатогранність діяльності і роль ченців Василіян розповіла п. др. Беата Лоренц, яка показала як духовне так і культурне багатство праці ченців Золотої доби чину св. Василія Великого у XVIII ст. як духовний плід ідей Кир Йосифа Велямина.
Доповідачі звернули увагу на заслуги митрополита Йосифа Велямина у реформі духовенства та реорганізації монашого життя, проводі ченцями монаших семінарій. Традиція вишколу Йосифа Велямина продовжується у стінах студійного дому оо. Василіян, де ченці здобувають священичий вишкіл та зріють до життя в чернечій спільноті. У панорамному огляді п. др. Ігор Скочиляс звернув увагу що Чин св. Василія Великого в ХVІІ-ХVІІІ ст. органічно розвивався немов дерево у лісі руського суспільства, яке перебувало на пограниччі культур Сходу і Заходу. Чин зберігав єдність віри у злуці з Апостольською Столицею, одночасно зберігаючи візантійський обряд що дозволило уникнути конфесійних конфліктів, які траплялися у тому часі у Москві та в Європі. Погляд на митрополита Йосифа як ченця і людину молитви обдарованого гострим розумом та інтелектом якому вдалося модель унії поширити і на Закарпаття звучала у словах п. Володимира Мороза, к.і.н. працівника Інституту Історії Церкви. Про багатогранність діяльності і роль ченців Василіян розповіла п. др. Беата Лоренц, яка показала як духовне так і культурне багатство праці ченців Золотої доби чину св. Василія Великого у XVIII ст. як духовний плід ідей Кир Йосифа Велямина.
Немає коментарів:
Дописати коментар