Проща за мир в Україні під покровом Кир Андрея

Кир Андрей і пластуни

27 липня у неділю о 7.30 год. Божественною Літургією з собору св. Юра (Львів) прочани вшановуючи 149 річницю від дня народження Кир Андрея Шептицького вирушать  прощею до родинної оселі Шептицьких у Прилбичах. Маршрут прощі розрахований на 3 дні і пролягатиме через с. Рясна Руська де у храмі св. Димитрія помоляться молебень до Пресв. Богородиці за заступництвом препмуч. Олексія Зарицького. Далі вимощеною дорогою паралельно до траси Львів-Краковецю проща пройде через Солуки, Домажир, Ямельню де на місці гибелі блаженних  Миколи Конрада і Володимира Прийми помоляться молебень до Новомучеників, у Страдчі Хресну дорогу, і вечеря та нічліг (24 км). 

Верх. апп. Петро і Павло - перші пагони Церкви Риму

Верх. апп. Перо і Павло

30 червня 2014 р.  у свято Верх. апп. Петра і Павла папа Франциск  у проповіді на Літургії звернув увагу що сьогодні, як і за часів Нерона триває переслідування християн. Подумаймо про Ближній Схід, де християни втікають від утисків, про християн, яких вбивають переслідувачі. Подумаймо також про християн, яких виганяють элегантно "у білих рукавичках" і закликав до молитви за  переслідуваних. Словами Літургії: "Господи ти оплодотворив кров'ю мучеників перші пагони Церкви Риму".  Папа властиво вказує на потребу росту насінини, яка розростається у дерево Царства Небесного є осердям Благовісті, а цією насіниною є Слово Боже, яке росте і стає Царством Божим, стає Церквою завдяки силі Святого Духа і свідоцтву християн:"Мы знаємо, що не буває росту без Святого Духа: Він творить Церкву, це Він сприяє росту Церкви, Він збирає спільноту Церкви, але також потрібно свідчення християн.

Шляхом Слуг Божих отців Михайла Вовчика і Степана Венгриновича

о. Михайло, Торчиновичі

24 червня 2014 р. з Самбора вирушила проща до Лаврова, біля 200 прочан у дорозі проходячи селами Ваньовичі, Торчиновичі розважали життєвий шлях Слуг Божих о Степана Венгриновича та Михайла Вовчика, які ціле своє життя посвятили духовній опіці вірних Самбірщини. У с. Торчиновичі за ініціативи пароха о. Івана була приготована урочиста  академія, де вірним розповіли про долю юнака Михайла, з Старого Самбора, який вишколювався у семінарії у Львові а згодом у Перемишлі, одружився жінка Анна подарувала отцю двох синів Іларіона і Ореста та дочок Стефанію і Ірину. Душпастирював отець у с. Мшанець а згодом у у с. Лопушана Хомина. Зусиллями отця у селі була створена читальня «Просвіти». Він вчив катехизму в школі. У читальні люди гуртувалися і це допомагало у зрості  українського духа, до пробудження національної свідомості. Отця було обрано головою читальні, а дружину бібліотекарем.

Взірець чернечих чеснот

Cвідчення о. Миколи , Гніздичів

Свідчення о. Миколи Волосянко, 84-літнього духівника новіціату оо. Редемптористів св. Герарда у Гніздичеві біля м. Жидачева пролило нове світло на постать Слуги Божого о. Романа Бахталовського. Постать ченця редемпториста, вірного чернечим обітам, готового до місійної праці, заглибленого у молитві, а у побуті завжди уважного на потреи ближнього та жартівливого. Як свідчить о Микола Слуга Божий старався кожному приділити увагу, саме о. Роману отець завдячує покликанням до чернечого стану. Як розповідає о. Микола - У стосунках, я просив у нього про сповідь та молився з ним Св. Літургію.О. Роман між світовими війнами душпастирював на Волині разом з свщмуч. Миколаєм Чарнецьким свої спомини про місії та о. Миколая він уклав у творі «Апостол з’єдинення». 

Отець хворів на туберкульоз, але через молитву до Матері Божої, отримав ласку чудесного зцілення. З вдячності  написав акафіст до Богородиці. У них і  відображається його шана до Пресвятої Богородиці. 

Перед викликом радянських репресій у 1945 р. у Станіславові о. Роман  приймає участь у  заснуванні Згромадження Сестер Матері Божої Фатімської, які у часі підпілля допомагали отцю у душпастирстві. Репресії торкнулися і о. Романа з 1948 по 1956 р.  час його першого ув’язнення. А згодом у часі побуту у Коломиї він допомагав вишколювати семінаристів і один з його учнів під тиском страху розповів органам влади про його пасторальну працю що стало приводом до другого арешту на 3 р. та 5 р. заслання.

Семінар - ділення досвідом

Робоча зустріч опрацювання архівів

Вшанування і збереження пам'яті праведників вірними у суспільстві є ознакою морально здорового суспільства. Місія Постуляції 12 червня 2014 р. р. Б. о у василіянській семінарії у смт. Брюховичі, пройшов семінар Мученики -джерело свободи Церкви.  Спільну молитву очолив митрополит Кир Ігор (Возняк) голова синодальної комісії у справах беатифікації та канонізації в УГКЦ. Доповідач представник Конгрегації у справах святих монс. Роберт Сарно, представив богословські критерії якими Церква керується розпочинаючи процес беатифікації. Зазначив що слава святості про Слугу Божого має існувати серед ширшого кола вірних, виключним правом розпочати процес проголошення святим має єпископ який відчитує у його житті знак діяння Святого Духа у місцевій спільноті Церкви. Єпископ покликає богословів, істориків та каноністів завданням яких є дослідити згідно вимог Церкви його життя і зібрані матеріали єпископ подає у Конгрегацію для подальшого розгляду. 

Слідами віри Кир Андрея

Проща вирушає, с. Прилбичі

Могила о. Степана, капелана тюрми

У пятницю о 9.00 год.  Літургією у с. Прилбичі розпочалася піша проща присвячена 126 річниці вступу Кир Андрея на новіціат оо. Василіян. Початок прощі співпав з початком декади місійності від Вознесіння до Зіслання Св. Духа, яку проголосив Блаженніший Святослав,  Отець  і Глава УГКЦ. Отець Андрій Стадницкий призадумою про Дар Хрещення і Боже усиновлення звернув увагу прочан що їх апостольство полягає у житті свідчення Христа у колі сімї, серед рідних і знайомих.

Приклад праведника - дороговказ у житті

30 травня о 9.00 год. Літургією у Прилбичах, родинному селі Шептицьких почнеться проща Слідами віри Кир Андрея. Життя праведника немов маяк для моряка, який у бурхливому морі вказує безпечний фарватер, яким можна осягнути пристані Царства Божого. Могили мучеників ставали місцем культу, їх Житія укладені у формі біографій стали духовною поживою вірних. Римлянин Гален, який спостерігав за смертю мучеників у ІІ ст, з подивом говорив: Вони не бояться смерті і це видно неозброєним оком. А імператор Марк Аврелій: Християни йдуть на смерть як відважні вояки. Свідчення мучеників гомологія і їх смілива і переконлива постава паресія перед лицем смерті у поєднанні з публічністю цих страт стала для римлян доказом істинності віри християн. У 313 р. імператор Констянтин легалізував громади християн, однак кров мучеників у сучасному світі знову і знову стає свідченням слідування синів і дочок Церкви шляхом Христа - свідчення вираженого у Блаженствах: "Блаженні переслідуванні за правду бо їх є Царство Небесне".