четвер, 6 вересня 2018 р.

Кир Йосиф доля митрополита Катакомбної Церкви

Кир Йосиф у Рифах
Документальний фільм «Справа «Рифи», про період 1939-1963 рр. розкриває нові обставини історичних подій часу репресій УГКЦ органами радянської влади та долю глави Катакомбної УГКЦ митрополита Кир Йосифа Сліпого. Матеріали про арешт, увязнення та звільнення  Кир Йосифа переплітаються з долями св. папи Іван ХХІІІ, президента США Джона Кеннеді так і генеральних секретарів ЦК КПРС Йосипа Сталіна та Микити Хрущова. 
Назву фільму «Справа «Рифи дала агентурна справа «Рифи», яка зберігається в архіві СБУ України в 33 томах справи докладно задокументовано як радянська влада розробляла та втілювала в життя план знищення Української греко-католицької Церкви та її Глави Кир Йосифа. 
Документи, які радянська репресивна система дбайливо збирала та зберігала, стали
Справа Рифи
доступними у 2010 р. і вони стали основою фільму. До стрічки увійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, які знімальна група розшукала в українських та іноземних кіноархівах. Автор фільму уникає пафосу, штампів та особистих оцінок, надавши можливість говорити про подвиг, ісповідництво та незламність патріарха Йосифа Сліпого документам та очевидцям подій. 
Робота над  фільмом Справа Рифи почалася в 2015 р. в Україні, Італії, США  

Період репресій УГКЦ і доля Первоієрарха 
Кир Йосиф Сліпий і усі ієрархи УГКЦ були заарештовані 22 квітня 1944 р. і етаповані у
Кир Йосиф у засланні, 1940 ті рр.
Київ на слідство, рік триває слідство і у переддень Псевдособору у Львові
 3 березня  1945 р. засудужують його і вивозять на заслання. Перший його табір в Маріїнське, Кемеровської області в Росії. Кир Йосиф як в’язень працював на фабриці, де плели рукавиці. У важких умовах він захворів на запалення легенів і потрапляє до Новосибірська. Непросто було митрополиту у товаристві в’язнів, які оточували та були засуджені на різні терміни за кримінальні злочини які погрожуючи забирали те що їм подобалося або обкрадали його. Зустрівшись з цією дійсністю, він пише: «Колись я читав спомини бувших в’язнів, але все, що вони писали, блідло на згадку про страшну дійсність». Наступними місцями заслання митрополита були міста Боїми і Кіров. Саме в таборі Боїм до митрополита підкралося кілька замовлених в’язнів, які сильно штовхнули митрополита, внаслідок чого він зламав руку і через цькування можливо б і не вижив, але його ангелами охоронцями стали українці з Галичини, які відбували покарання за участь у збройному опорі радянській опупації у лавах ОУН.  Вони жорстко поставили на місце нападників свідомі того що ці та інші провокації були частиною плану репресій влади. Адже через завербованих агенів НКВСівці слідкували за Кир Йосифом чому доказом є агентурна справа «Ходячие» та пізніша «Рифи», яка включала в себе контроль за діяльністю та репресивні дії щодо УГКЦ та особисто Йосифа Сліпого. За ним увесь час шпигували, підсилали провокаторів, постійно міняли місце ув’язнення що було причиною частих етапах, відмовляли у лікуванні, принижували, кидаючи до камер із рецидивістами – та Кир Йосиф тримався мужньо і його стійкість у вірі змінила і навернула серце не одного з кримінальних вязнів.
На етапі у м. Кіров митрополит серед групи ув’язнених зустрічає владику Миколая Чернецького та трьох греко-католицьких священиків, вони листами підтримують спілкування. Митрополит Йосиф часто хворіє і перебуває у різних таборних шпиталях. У червні 1953 року його викликають до Москви для переговорів з генералом Жуковим у справі налагодження контактів з Ватиканом. У Москві митрополит перебуває 3 місяці. Там він має з генералом дві зустрічі, де йому пропонується написати працю про історії УГКЦ в СРСР. Для цього владиці Сліпому дозволили користуватися найбільшою бібліотекою СРСР в ім. Леніна. Однак після ліквідації Берії Йосифа Сліпого відправили жити на поселенні в с. Маклаково, коло Єнісенська в Сибірі, в дім інвалідів. Там він продовжує писати 5-ти томну Історію Вселенської Церкви на Україні. Йому вдавалось передати послання до вірних на Україну в 1954 році: на Різдво і на Великий Піст, які підпільно розповсюджувалися серед вірних.
Через три роки кир Йосифа обшукує КДБ і заарештовує з конфіскацією всього майна і рукопису історії Церкви в Україні. За два роки він перебував у Тайшетських таборах і в Потьмі у спецтюрмі. 1962 року верховний суд СРСР визнав Йосифа Сліпого за особливо небезпечного злочинця-рeцидивіста і його відправили у табори Мордовії. З 1953 р. влада поновляє спроби схилити до переходу у легальну Православну Церкву, обіцяють відновити всі церковні титули, однак кир Йосиф рішуче відмовляється і казав: «Ви знущаєтесь наді мною і над моєю Церквою, нищите руйнуєте все, що є і ще хочете, щоб я виступав проти тих, які співчувають зі мною і бороняться». За 17 років таборів та заслання Кир Йосиф Сліпий сильно ослаб. Його часто принижували і грабували побутові злочинці, перебуваючи у жахливих умовах, але й у таких умовах при кожній нагоді служив Божественну Літургію, влаштовувати серед в’язнів лекції й дискусії на філософські й релігійні теми, намагався спілкуватися зі своїми вірними через пастирські послання, які через довірених осіб передавав у Галичину
 26 січня 1963 року митрополита Йосифа Сліпого вдалося звільнити з таборів за клопотанням папи Йоана ХХІІІ та президента США Джона Кеннеді з умовою вже ніколи не повертатися на територію України. В Москві, перед виселенням до Риму митрополиту вдалося висвятити на єпископа Луцького та призначити своїм місцеблюстителем Тернопільського ігумена, редемпториста о. Василя Величковського. 10 лютого цього ж року він зустрівся з папою Йоаном ХХІІІ і пише великоднє послання до вірних, де закликає «зберігати єдність за всяку ціну, і хоч розкидані скрізь, то все ж об’єднані в Євхаристії і у Великодній вірі, вираженій словами Христос Воскрес». Апостольська Столиця з пошаною ставилася до Кир Йосифа як ісповідника віри. Митрополит бере участь у засіданні ІІ Ватиканського собору, а також 25 листопада 1963 року урочисто очолює процесію до Собору св. Петра із мощами св. Йосафата, які поміщують у крипті головного собору Католицької Церкви. 23 грудня цього ж року папа Павло VІ надає владиці Йосифу титул Верховного архиєпископа.
З 1968 по 1973 роки Йосиф Сліпий здійснює поїздки для відвідин вірних на поселеннях, щоб нав’язати з ними релігійне спілкування та пожвавити церковно-релігійне життя. Він відвідує: Канаду, США, Колумбію, Венесуелу, Перу, Аргентину, Парагвай, Бразилію, Австралію, Нову Зеландію, Португалію, Німеччину, і Японію. У 1971 році у зверненні до українців Канади він пише: «Ви мусите триматися разом однією мовою, однією молитвою, молитися разом однією мовою, однією молитвою, однією системою богослужіння, одним обрядом, однією національною українською свідомістю, однією великою любов’ю до нашої спадщини, до нашої культури, літератури, мистецтва, до наших традицій і звичаїв державного управління, скріплених нашою історією багато століть», Потрібно «Засвідчувати єдність української нації в усіх країнах її розкидання». За старанням Кир Йосифа у 1975 році відновилося видання літературно-наукового журналу «Дзвони» і церковно-суспільного часопису священичого товариства св. Андрея «Нива». Крім того, він організовував філії УКУ в різних країнах, зокрема в Буенос-Айресі, Лондоні, Філадельфії, Вашингтоні, Чикаго, Торонто, Монреалі.
Часто на зібраннях єпископів Католицької Церкви Блаженніший Йосиф Сліпий доносить правду про переслідування УГКЦ в Радянському Союзі з проханням підняти публічну думку проти наступу комунізму. У 1980 році св. папа Іван Павло ІІ скликав надзвичайний Синод Українських єпископів, де було проголошено про вибір Філадельфійського митрополита Івана Мирослава Любачівського правонаступником Кир Йосифа Сліпого.
Відчуваючи близьку смерть владика Йосиф пише Заповіт, в якому роздумує над майбутньою долею Української Церкви, її розвиток та роль у церковному і суспільному житті українців. 
У 1981 році на синоді УГКЦ була прийнята декларація про неканонічність Львівського собору 1946 року, який мав на мету ліквідацію УГКЦ. 7 вересня 1984 року Глава верховний архиєпископ УГКЦ Блаженніший Йосиф Сліпий відходить до вічності. Вшанувати церковного подвижника прийшов також Святіший Отець Іван Павло ІІ. Його тіло спочивало у Римській церкві св. Софії, а вже 1992 року через 47 років його мощі згідно Заповіту спочили у рідній землі у крипті собору св. Юрія у Львові. 
Збірник документів

У 2018 р. у Місії Постуляції було опублікував збірник "Залишився тим, ким був Кир Йосиф Сліпий" у який увійшли матеріали як кореспонденції Кир Йосифа з духовенством і Згромадженням сестер Милосердя так і матеріали другого і третього томів агентурної справи Рифи публікація дозволяє побачити як подвижницьке життя Кир Йосифа так і важкі умови, в яких виконував пастирський уряд митрополит катакомбної Церкви. Архівні документи радянських органів безпеки проливають світло на тотальний нагляд влади над пасторальною діяльністю Кир Йосифа.

Немає коментарів:

Дописати коментар