пʼятниця, 21 вересня 2018 р.

Отець Кирило - образ Милосердного Самарянина

Емблема ювілею о. Кирила
20 вересня у Львівській семінарії Святого Духа відбулася конференція з нагоди 100-річчя від дня смерті визначного священика Перемишльської єпархії УГКЦ Слуги Божого о. Кирила Селецького. В історію він увійшов як ревний душпастир, засновник жіночих апостольських чернечих згромаджень, письменник, публіцист й активний громадський діяч. 
«Усі ми прийшли сюди з якимось почуттям єдності з о. Кирилом Селецьким, щоб подивитися на його особу очима людини XXI століття», - такими словами відкрив конференцію єпископ-помічник Львівської архиєпархії Володимир (Груца) - осмислення постаті о. Селецького, і його творів, серед яких видання першого Катехизму українською мовою, якраз на часі й перегукується з тематикою Синоду Єпископів УГКЦ - катехитичним служінням». Науковці поділилися дослідженнями життя і творчості священика, який жив на зламі ХІХ-ХХ ст. у період формування українців як нації за активної участі як ієрархів митр. Григорія Яхимовича, Михайла Левицького так і духовентсва ГКЦ як о. Івана Могильницького, о. Маркіяна Шашкевича,  о. Якова Головацького. 
Про душпастирську працю о. Кирила розповіла к.іст. н. Оксана Чорнописька, Аудіо. 
За словами Наталії Колб, канд.іст.наук, Інституту українознавства НАН України, він подбав не лише про уклад перших монаших правил та придбання дому для Згромадження сестер служебниць НДМ, а й увесь вільний час присвячував духовній і світській науці молодих кандидаток та впорядкуванню саду нового монастиря. Аудіо 
У доповіді о. Єронім Грім, ЧССВ, розповів про багаті й тривалі стосунки між о. Селецьким та Чином святого Василія Великого. Аудіо
Презентація видання першого тому його творів провів упорядник п.  Ігор Розлуцький, викладач Дрогобицького ДПУ. Книга видана в Дрогобицькому видавництві «Коло», йде робота над другим томом, до якого увійдуть статті, публіцистика та епістолярна спадщина слуги Божого. Занедбання рідної мови о. Кирило вважав гріхом проти четвертої Заповіді Божої, якій присвятив найбільше творів для виховання дітей та молоді. Аудіо
У юних літах Кирило вихований у родині вчителя, здобуває студії у гімназії у Самборі та вибирає шлях душпастирського служіння. Здобуває знання богослівя у семінарії у Львові та завершує студії у семінарії Перемишля. Розпочинає працю як учитель, а одружившись у 1860 р. приймає свячення з рук Кир Григорія ЯхимовичаУпродовж життя отець Кирило Селецький завжди працював над духовним ростом: студіював Святе Письмо, твори святих Отців Церкви. Його проповіді були простими і доступними селянам, без зайвого «філософствування», а щирі та проникливі глибоким змістом слова навертали серця людей. Яким він з великою турботою  уділяв Святих Тайн Покаяння і Євхаристії а у випадку недуги Єлеопомазання. У 1866 р. його дружина Емілія застудилася і померла, а згодом і старша донька Оленка. 
Доповідь о. Єроніма Гріма, ЧСВВ
Отець Кирило віддав молодшу дочку у школу сс. Василіянок, при якій сам був капеланом і опікувався як духовним так і матеріальним станом спільноти. А згодом заснував першу у Галичині захоронку для дітей, яка власне повстала у с. Жужель де опікувались дітьми сестри-служебниці. 
Працю сестер о. Кирило розвивав у ключі душпастирського служіння громаді. Визначним є вклад отця Кирила у заснуванні жіночих Згромаджень сестер служебниць НДМ, духовний провід яких вели оо. Василіяни і заснування сестер св. Йосифа ОПДМ. Про спільноту дівчат, які бажають богопосвяченого життя о. Кирило писав в листі до митрополита Андрея Шептицького 13 липня 1909 р.: "На філіи въ Жужелю проживає въ окремом домѣ 4 дѣвчатъ, котри въ молитвѣ и въ працѣ дни житя свого опроваджують, часто до св. Сповѣди и Причастія св. Приступають. Поведеніє сего товариства єсть вельми взірцеве, то не уважав за умѣстне ставити имъ якій то перепони относительно такого ихъ чернечого житя. Працюють въ поли и въ огородѣ и вѣ мѣсцевой молочарнѣ. Се вистарчає на ихъ удераніе. Вже рокъ спольно мешкають и не наскучило имъ ся такоє житіє, жадна не заявила охоту полишити добровільно дому, въ котрому все вельми по просту уладжене, тож о яких то витребеньках и думати годі. До рукъ ихъ попала ся розвідка  о. Садовского: «Чернече житя въ студитской Лаврѣ въ Скниловѣ» Они забажали на такій самъ способъ житіє своє уладнати". 
Учасники конференції, Львів
Створена ним модель домів сестер і захоронок для дітей базувалася на досвід побуту у Торіно у спільнотах Салезіян Дон Боско. Отець Кирило укладає Житіє св Івана Боско – ця книга про шлях створення спільнот молоді св. Іваном Боско, є свідченням того що цей святий став прикладом і надхнеником о. Кирила у ревній душпастирській праці над вихованням молоді. Кошти з реалізації книги мали покривати витрати харитативної праці у сестер Служебниць та сестер св. Йосифа у захоронках. 
Душпастирська діяльність отця Кирила була повязана з товариством «Просвіта», які заснував у с. Цеблові і Жужелі. Отець  активно пропагував Товариства Тверезості, а після закриття корчми у Жужелі викупив її для потреб «Просвіти», молочарського кооперативу та банку позичок. Публіцистична діяльність о. Кирила Селецького у ділянці духовності, господарства, суспільного життя характеризується живою народною мовою і її можна було зустріти на сторінках періодичних церковних часописів таких як «Прапор», «Нива», «Душпастир», «Посланник» де о. Кирило публікує як проповіді, так і статті  про роль освіти у формуванні суспільства, наукові розвідки по історії Церкви в Україні. 
Ревним душпастирем був Слуга Божий о. Кирило, однак як записано у книзі хронік сс. Василіянок у Яворові 1873 р. Отець відправляючи Служби Божі фундушеві в записнику Богослужень написав: „2, 8 вересня Службы Б. cовершилъ за часъ свого пробуваня у здішномъ монастырі несвітлий, не высокоученый и не Др [доктор] токмо смиренный рабъ Божій О.Кириль Селецкій.
Сучасне осмислення його духовної спадщини буде важливим для усвідомлення методу душпастирської праці о. Кирила. Спільним напрацюванням науковців Згромадження сестер св. Йосифа та Дрогобицького педагогічного університету стало видання першого тому творів о. Кирила Селецького де зібрано як популярні оповідання для дітей, Читанка, доступні розповіді по історії України для загалу вірних, так і синтетичний трактат Катехизму і спільна праця з о. Левом Джулинським «Книжочка Мисійна» і «Посланник».
Як Русалка Дністрова о. Маркіяна Шашкевича в Галичині ввела народну українську мову у літературне русло і усунула з книг, школи і розмов польську і старослов’янську мови так і душпастирська праця о. Кирила Селецького з створення активних жіночих Згромаджень для праці над вихованням дітей з допомогою превентивного методу св. Дон Боско дарувала українському суспільству метод соціальної опіки дітей і сиріт. Праця сестер у захоронках і сиротинцях дозволила застосуючи освітянський метод оо. Салезіян виплекати молоде покоління українців християн Галичини на зорі ХХ ст.
о. Полікарп, ЧСВВ
У програмі радіо «Воскресіння. Живе радіо» сестра Маркіяна Василиши Згромадження Сестер святого Йосифа Обручника, постулятор канонізаційного процесу о. Кирила Селецького поділилася, чому Церква розпочала процес канонізації і чим заслужив на це о. Кирило.
Для нас, сестер святого Йосифа, - розповіла монахиня, - цей рік є особливий, тому що цього року виповнилося сто років переходу до вічності нашого засновника о.Кирила Селецького. Тому цей рік ми вирішили по-особливому це відсвяткувати, чисельними заходами.
Отець Кирило вийшов зі сім'ї шляхетського походження. Мама і тато були знатного роду. Але це була вже збідніла шляхетська родина. Заради освіти дітей батьки отця Кирила оселилися в Самборі.
Мама священника мала дуже великий вплив на його релігійне виховання.
Але тільки після 14 років закінчення духовної семінарії о.Кирило отримав був парафію. Адже в той час було дуже важко отримати парафію.
Потім він часто міняв парафії. Це були сильно бідні парафії. Біднота була така, що навіть коли померла його дружина, він позичав гроші на її похорон. Він залишився з двома доньками, які теж з часом померли.
У 1874 році священик отримав постійну парафію на Сокальщині у селах Жужель і Цеблів, де люди були бідними, неграмотними, а чоловіки зловживали алкоголем.
Але отця це не знеохотило. І вже через десять років. Ця парафія стала зразковою завдяки праці отця Селецького.
Перш за все священик намагався дати людям освіту, оскільки сам був освічений, відкритий на дію Святого Духа і відкритий до своїх парафіян. Він зрозумів, що потрібно почати зміни зі школи, з дітей, з піднесення духовного рівня життя людей.
На кожній парафії, що навіть там, де він не затримувався довго, він викладався максимально. Наприклад, у Любачеві він застав маленьку церкву і треба було будувати нову. Він знав, то що на цій парафії він довго не затримається, але збирав матеріали, аби наступний священик уже почав будівництво.
І пізніше, коли він долучився до товариства «Просвіти», то весь дохід, від Катехизму, який він переклав українською мовою, він присвятив на будівництво храму в Любачеві.
Крім освітнього рівня, він також піднімав матеріальний рівень своїх парафіян. Щоб заснувати ремісничі цехи він просив батьків віддавати дітей на навчання бляхара чи кравця. І сам оплачував це навчання.
У суботу і неділю сам читав щось селянам або запрошував інших лекторів.
У результаті своєї праці він змінив свою парафію і село перестали обзивати, що там живуть лише одні пияки. Отець заснував братство тверезості. У цей час засновувати такі рухи серед нашого духовенства було дуже популярно.
І священники через сповідь, через проповіді, через катехизу боролися з алкоголізмом. А ті, хто належав до братства тверезості, але не зміг дотримати обіцянки і бувало, що знову напився, а ще як п'яний побив дружину, то отець призначав публічну покуту. Чоловік мусив цілий день лежати з розхристаними руками біля церкви.
Це була така стимуляція для чоловіків не пити.
Отець також боронив людей перед корчмою, перед судовими процесами. Він намагався полагодити все так, щоб не доходило до судового процесу, який міг у людини забрати все.
Хроніки кажуть, що священик був дуже авторитетним для своїх парафіян. Він був і суддя для них, і війт, і вчитель, але перед усім – душпастир.
Створення Згромаджень – це наслідок і плід його душпастирської діяльності. Перші сестри були парафіянки отця. Було 36 монахинь з його парафії. Вони прийшли служити в хату без підлоги і займалися вихованням дітей, поки їхні батьки були на важких роботах у полях.
Священик був першим, хто заснував в Україні, дитячі садки. Вони тоді носили назву захоронки.
Він завжди писав, що дітьми має займатися дуже жертвенна людина, бо вчитель має на дитину великий вплив. Але ще краще розумів, якщо це буде богопосвячена особа, яка буде нести Хреста.
Усе своє життя отець Кирило був дуже тихеньким спокійним чоловіком, а останні десять років просто почав «гриміти». Він дуже різко виступав проти радикалів, проти того, що руйнується наш християнський світогляд...
Він вчив, що спершу дитині потрібно дати Хреста, потім – освіту. Освіта без Хреста, на його погляд, нічого не варта.
За власний кошт він видавав навчальну літературу для дітей. Він самостійно почав видавати часопис «Кирило і Методій» у 1886 році. Іван Франко писав був про цей часопис: Мова проста, доступна для дітей і народу, але не дуже літературна.
Тобто для отця було важливо, аби прості люди зрозуміли, про що йдеться.
Дівчат до згромадження приймали без посагу (в інших монаших згромадженнях посаг був обов’язковим. – Ред.).Треба було просто прийти і служити Господеві. А працею і служінням заробити на своє утримання.
Після налагодження служіння першого Згромадження, отець не планував створювати ще одне, але просто було багато бажаючих дівчат, які ходили за ним і просилися. Потім він усе-таки погодився побудував їм один дім, потім другий. Спершу планувалося, що це будуть доми молитви і праці. Закупив їм різні верстати, скажімо, ткацький, для витискання олії. Щоб вони працювали і молилися. І крім цього мали ще й захоронки. Сестри й сьогодні продовжують молитися, працювати і виховувати дітей, виконуючи заповіт о. Кирила Селецького.
http://news.ugcc.ua/articles/otets_kirilo_seletskiy__zasnovnik_dvoh_monashih_sp%D1%96lnot_pershogo_zahoronku_v_ukrain%D1%96_borets_z_alkogol%D1%96zmom_ta_prosv%D1%96titel_ukraints%D1%96v_83908.html

1 коментар: