понеділок, 8 квітня 2019 р.

Про Кир Андрея школярам


5 квітня 2019 р. Б. у с. Березина та с. Дем’янка-Наддністрянська, Жидачівського району на Львівщині у час візитації парафій владикою Стрийської Єпархії УГКЦ - Тарасом Сеньківим. В рамках цієї візитації с.Євстахією Романчук, ЧСВВ (працівник Постуляційного центру) та с.Вікторією Навроцькою, ЧСВВ проведено презентацію для дітей місцевої школи про життя, діяльність та геройські чесноти праведного митрополита Андрея Шептицького. У школі с.Березина імені А. Марунчака зібрались школярі 1-9 класів. Діти з цікавістю слухали розповідь про родину, виховання і покликання великого Митрополита Андрея, який також був дитиною і навчався у школі.
Вкінці презентації кожен мав можливість написати своє прохання до Митрополита Андрея та принести до ікони праведника. Всі присутні в тому часі співали Ісусову молитву в наміренні кожного прохання, які були дуже щирими: щоб всі жили в злагоді і мирі, щоб не було війни, у наміренні всіх людей,за батьків, за дідусів і бабусь, за братчиків і сестричок.

Душпастир Березовиці ісповідник віри.
Отець Василь Вірчак 1899 року народження, уродженець містечка Поморяни Золочівського району Львівської області. На парохію отець Василь прийшов після закінчення Львівської духовної семінарії. Спочатку був катехитом у школах с.м.т. Розділ та сіл Березина і Крупсько.
Своїх учнів і парохіян отець Василь виховував у дусі християнської любові та національної гідності. Він жив життям парохіян , ділив з ним всі біди і радості. Знав мешканця села від від найстаршого до наймолодшого. Найбільше він був пов’язаний із с. Березина, мешканців, якого найбільше любив і поважав. Коли виникла необхідність будівництва в селі нового храму (а за панування Польщі не так легко було будувати) він очолив будівництво. Свій робочий день отець Василь починав і закінчував подвірним обходом, організовував людей на будівництво, збирав кошти та вів документацію разом із головним архітектором та інженером Отто Федаком.
Бажаним він був і для молоді села, активним учасником сільської «Просвіти», організатором сільського церковного хору, всі мироприємства, які відбувалися в селі йшли в основному від отця Василя.
У 1941 р. в окупованому німцями Львові провід ОУН проголосив з0 червня Незалежність. На західних теренах України люди почали висипати символічні могили Українським Січовим Стрільцям із встановленням на них березових хрестів. Такі могили висипані в селі Березина – біля церкви і в с.м.т. Розділ(де зараз лазня ) їх освячував о. Василь Вірчак.
Після відступу німців і другого приходу «совітів» на наші землі, почалися масові арешти і виселення національно свідомих людей, які були пов’язані чи перебували у лавах ОУН-УПА. До таких був віднесений і отець Василь.
Напередодні Великодня( в останній тиждень Великого посту ) у Березині 1950р., коли отець готовив парохіян до святої Пасхи і мав на другий день причащати їх, вночі його хатуобступили нечестивці із НКВС. Зробили обшук, списали все майно, конфіскували церковну і світську літературу. Корову, порося, птицю, віз, зерно, сіно і картоплю було забрано в колгосп. Посуд і кухонні меблі забрали до дитячого садочку. Решту майна охороняли мешканці села Павло Кущак і Тимко Бацик, які на той час були при церковному уряді.
Люди думали, що отця звільнять. Але пізніше зрозуміли, що звідти не звільняють. Решту майна було забрано старшим НКВС Макаровим, а частину майна продано з «молотка» населенню. На Великдень святу Літургію служив отець Богдан Щур, парох села Держова близький товариш отця Василя.
Спочатку о. Василя перетримували більше тижня в місті Миколаєві, літо і зиму в Дрогобичі і Львові, звідки на початку 1951р. його вивезли у Хабаровський край,
Комсомольський район, поштове відділення Хурмулі, поштова скринька 322/17-х.
З вироку суду: „Відправляв панахиди на могилі Січових стрільців, вінчав і хрестив дітей із сімей ОУН-УПА, не визнав Львівського собору 1946 року, служив Літургії в греко-католицькому обряді”. Після заслання отець Василь листувався із своїми знайомими( бо рідних в нього не було, він був неодружений) з Роздолу і Березини. Останній лист від нього у квітні 1953р., отримала його близька знайома, пані Ольга Федусевич, яка зберігає їх і по сьогоднішній день, в неї багато фотографій отця Василя. Розказували очевидці, що отець Василь Вірчак помер від інфаркту серця на лісопилці, де заготовляв деревину.
Вдячними мешканцями села на храмове свято Покрови Пресвятої Діви Марії в 1994р. встановлено і освячено в середині храму барельєф із бронзи блаженної пам’яті отцю Василю Вірчаку, а на стіні з зовні встановлено меморіальну дошку, де викарбувано буквами, що храм збудовано при сприянні та безпосереднім керівництвом отця Василя Вірчака.
Наближається сторіччя від дня його народження, слід було б подумати громаді села Березина і церкві, щоб гідно відзначити його: людина, яка віддала всі сили і життя в ім’я церкви і свого народу вартує цього
Стаття взята з парохіяльної газети церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Березина «Під покровом Богородиці».-1999.-№2.- січень.
Автор: Свідрик Василь Євстахович





Немає коментарів:

Дописати коментар