Життя ісповідника віри - взірець для молоді

Свідчення п. Олі Новаківської

Євхаристійний хід, Іваниківка 1946 р.

У Місію Постуляції зі свідчення про живу память про Слугу Божого о. Чеховського завітала розповісти п. Оля Новаківська. Молодь церкви у с. Біла, біля Чорткова вивчаючи долю пароха рідного села Слуги Божого о. Степана Чеховського і розшукуючи людей які б розповіли про його долю зустріли свідків у с. Іваниківка, біля м. Івано-Франківськ, Молоді у їх пошуку посприяли внуки о. Степана проф. Степан Чеховський і п. Ліда Витвицька. Молодь  з парохом відвідала м. Івано-Франківськ де жив отець Степан і зустрілися із вірними останньої парохії на якій душпастирював Слуга Божий. Отець Степан з 1926 р. беззмінно опікувався вірними с. Біла,  заснував товариство "Просвіта", читальню. Перед приходом більшовиків в осени 1944 р. отець виїхав з с. Біла до  Станиславова, де свщмуч. єп. Григорій Хомишин назначив його генеральним вікарієм на випадок арешту єпископів. Перебуваючи в Станиславові отець служив в с. Лисець і с. Іваниківка. В 1945 р. отцю заборонили відправу Літургії у храмі, згодом забрали резиденцію. 

 Отець однак не залишив вірних і хоч у селі був підрозділ НКВС, молився з вірними Божественну Літургії у домах, уділяв Св. Тайни Хрещення і Подружжя У 1949 р. о. Степана  заарештували репресії торкнулися і його родини. Через рік вони були виселені на Сибір. Довго шукала родина о.Чеховського і знайшли у коломийській тюрмі, де він чекав  на етап. Засудили о. Степана  Чеховського на 25 років ув'язнення строгого режиму.  Ув'язнений був о. Степан у Мордовії, поселення Явас. У 1952 році зустрівся з Митрополитом Йосифом Сліпим, був вже важко хворим на  рак міхура. Митрополит Йосиф Сліпий сповідав його перед смертю. 

Старі фотографії - скарб пам'яті

Пам'ять у фотографіях

Ad perpetuam rei memoriam! На вічну память події. Цими словами Церква пригадує вірним важливі для громади події. Події які в житті людини займають важливе місце людина несе через життя. У Прометеї Тарас Шевченко сказав Раз добром зігріте серце вік не прохолоне. Таким Прометеєм який поділився теплом, яке зігріває уже 90 років п. Марію Гаврилів, була її зустріч з блаженної пам'яті о. Нестором Яцівім (1895 - 1.VІ.1947) греко-католицьким священником який у часи ІІ світової війни заопікувався її родиною у м. Борислав, з  священичої родини о. Антона і  Йосифи Горошевич з с. Махнів, Рава-Руського повіту (тепер Польща).  У час І світової війни був сотником  Української Галицької Армії, згодом вступив у семінарію у м. Перемишль 1930-1934 р..

Вшанування святих борг вдячності вірних

Зустріч з молоддю

У м. Добромиль на Самбірщині відбулася презентація і обговорення матеріалів конференції «Шлях до свободи».  У храмі св. Онуфрія у монастирі оо. Василіян Божественною Літургією привітали усіх вірних які прилучилися до справи витривання Церкви у час підпілля. Пригадали долі ісповідників віри ігумена монастиря о. Макарія Розумійка та душпастиря з с. Тарнава у часі підпілля о.  Северіяна Гнатюка ЧСВВ. На запрошення директора технічного коледжу який носитими ім’я митрополита Андрея Шептицького і директора школи Богдана Керницького відбулася зустріч і обговорення з молоддю прикладу Кир Андрея і душпастирів їх жертвенності як праведників, ісповідників віри і мучеників.  Учасники зустрічей прийшли до усвідомлення вартості жертви ісповідників віри у минулому, яка є ціною за дар свободи Церкви. Кир Андрей вказуючи на вшанування святих повчає: "ми їм (святим) сплачуємо довг, часом забутий, довг справедливості.

Лик Христа промовляє без слів

 Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, - ми бачили його, - ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.Іс. 53, 2-3

У першій декаді лютого 2015 р.  в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові перебуває хуста Абгара. Хуста на якій Христос за переданням залишив цареві Абгареві свій Божественний Лик. Протягом усього часу храм відчинений для вірних з 7:00 до 23:00. а люди стоять в чергах в очікуванні зустрічі з ликом Христа. Посвячують час і терплять на морозі щоб зустрітися з поглядом Спасителя. Час посвячений Богу ніколи не є змарнованим, адже їх чин випливає з переконання що у цей час війни саме молитва перед ликом Христа, який прийшов у світ примирити людину з Богом є джерелом миру для українців і усіх християн.

Герой чеснот o. Владислав Буковинський

 22 січня 2015 р., Папа Франциск прийняв кардинала Анджело Амато, Префекта Конгрегації в справах святих. Під час цієї приватної аудієнції він підписав декрети, які стосуються геройської практика чеснот священника Владислава Буковинського,  1904 р в  м. Бердичеві, - 1974 р. Караганда (Казахстан) на засланні. Відомо що о. Владислав душпастирював з блаж. свщмуч. о. Олексієм Зарицьким. Мемуари «Спомин з Казахстана» о. Владислава: «Мы с отцом Алексием познакомились в 1955 году в Караганде, где уже в следующем году он открыл церковь для украинцев. Отец Алексий знал и латинскую мессу и служил для украинцев на церковно-славянском языке, а для немцев и поляков — по-латински. Это был очень старательный и трудолюбивий священник.

Коляда Нова радість для бійців АТО

Різдвяна коляда лунає в Україні, не оминаючи військових, які розташовані у районах проведення АТО на Приазов'ї. Зранку 10 січня 2015 р., маючи на меті розвіяти тривогу людей і привітати військових, до Маріуполя завітали молодь зі Львова, які презентували підготовлене власними силами вертепне дійство.

Вертеп розділив радість Різдва з учасниками конкурсу дитячого малюнку "Діти за мир" у Будинку культури "Молодіжний", а згодом вирушив до дітей-сиріт у місцеву школу-інтернат. Також львівські артисти-аматори завітали у смт. Володарське, щоб поділитися радістю Різдва з військовими.

Різдвянe вітання Кир Андрея

Кир Андрей

Христос раждається! Цим словом витаю Вас в навечеріє празника Христового Різдва. В цьому слові находимо найповнішу радість, яка тільки на цьому світі можлива, навіть серед найбільших злиднів і найтяжчих терпінь. У  слові: „Христос раждається”, є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові. В цьому слові: „Христос раждається”, є суть цілої Євангелії, тієї доброї вісти про спасення. В лютих часах війни маємо усі стільки причин смутку, плачу, що приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа, коли не можна б витатися і поздоровлятися цим словом.