Гаївки та слово Кир Андрея у Маріуполі

Пасхальні вітання отців, Маріуполь 

У середній школі № 15 м. Маріуполя школярі зустрілися з українськими військовими щоб поділитися пасхальною радістю зустрічі з Христом Воскреслим. Словами тропаря Пасхи і вітанням Христос Воскрес! привіталися з школярами отець капелан Іван Гопко, та о. Полікарп, ЧСВВ який розповів що у події Воскресіння Христос перемагає смертю смерть і відкриває шлях до Царства Небесного усім вірним. Розповів про символ пасхального артосу який пригадує подію виходу народу Ізраїля з єгипетської неволі, де небесний хліб - манна була поживою народу у дорозі. Для християн тим хлібом є сам Христос, який у Євхаристиї дається на поживу вірним. Зворушили воїнів гаївки, з піснями і танцями якими поділилися з з властивою дітям радістю і щирістю з ними.

Гаївки у школі

Воїни під гітару заспівали разом з молоддю пісню "При долині кущ калини". У атмосфері радості і тепла минув час спілкування. На пам'ять отець Іван побажав дітям плекати християнську віру і українську культуру. Отець Полікарп словами з послання митрополита Андрея  ствердив що єдність  Сходу і Заходу є в основі побудови України як міцної держави: "єдності Україні треба, а та єдність накладає нас усіх обов'язок... проявлятися діланням яке веде до єдності" (Наша державність). Отець подарував для бібліотеки книги Місії Постуляції - 365 днів з Великим митрополитом

У свято Христового Воскресіння усіх християн вітаємо словами Кир Андрея Шептицького: "Великодні cвята будуть скріпленням тої чесноти чеснот, що її Cвяте Письмо називає «терпеливістю святих» Одкр. 13, 10! І нехай це моє письмо донесе до них потіху, що її дає Боже слово!Вже недалеко, вже недовго, нагорода добрих діл приготовляється, вінці торжества вже плетуться. Вже надходить хвилина вислуханих молитов, і радісного привіту, і сліз, але сліз радости, в які переміняє Бог, добрий Батько, усі сльози, терпіння, недуги і злидні. Відваги, мужества, надії! Ослаблені коліна випростуйте і немічні руки витягніть до молитви! Бог – добрий Батько! Христос за нас кров пролив, і воскрес для нашого спасення, і дав нам найліпшу Матір за Опікунку, за Провідницю. Вона приймає наші молитви. Вона опікується усім нашим народом. Вона замінить злидні теперішньої хвилини і терпіння довгої війни на радощі повного і щасливого миру". 1943 р., квітня 2, квітня 21, Львів. Пастирське послання Митрополита Андрея на Великдень для читачів часописів «Краківські Вісті», «Львівські Вісті» й «Рідна Земля».

Кир Андрей і виховання молоді

Християнське виховання у вченні Кир Андрея Шептицького.

Зустріч учасників семінару поблагословив протоієрей о. Коцуровський Михайло, синкел Стрийської єпархії УГКЦ.

Учителі християнської етики та образотворчого мистецтва почули досвід співпраці учнів гімназії Кир Андрея з духовенством п. Марії Бурій, заступник директора з виховної роботи та п. Наталя Дрозд, голова гімназійного самоврядування. Гімназисти середніх класів поділилися творчим виступом "На Твою прославу, наш Митрополите". Про живий портрет Митрополита Андрея як духовного батька українського суспільства на основі аналізу документів архівів історичного архіву у Львові розповів реферат п. Оксани Гайової. Зокрема було зазначено його рутинну працю над справою об'єднання християн, покровитель та опікун знедолених, збір документів архіву Унії. Про практику монаших обітів як реалізацію моральних чеснот у митрополита Андрея Шептицького розповів о. Полікарп, ЧСВВ. Від святости нашої, від Христового духа, котрим наша праця буде наповнена, залежить їх життя, їх спасення, їх добро. Тисячі дітей витягають руки по хліб катехизму, мільйони людей з жаждою очікують Божого слова і помочи святих сповідників. Щоби заспокоїти ті потреби, мусимо в першім ряді дбати о життя християнське, о аскезу, о святість в нас самих, бо без неї не зможемо нічого зробити». Кир Андрей, Про достоїнство і обов’язки священства, 1901.

Життя ісповідника віри - взірець для молоді

Свідчення п. Олі Новаківської

Євхаристійний хід, Іваниківка 1946 р.

У Місію Постуляції зі свідчення про живу память про Слугу Божого о. Чеховського завітала розповісти п. Оля Новаківська. Молодь церкви у с. Біла, біля Чорткова вивчаючи долю пароха рідного села Слуги Божого о. Степана Чеховського і розшукуючи людей які б розповіли про його долю зустріли свідків у с. Іваниківка, біля м. Івано-Франківськ, Молоді у їх пошуку посприяли внуки о. Степана проф. Степан Чеховський і п. Ліда Витвицька. Молодь  з парохом відвідала м. Івано-Франківськ де жив отець Степан і зустрілися із вірними останньої парохії на якій душпастирював Слуга Божий. Отець Степан з 1926 р. беззмінно опікувався вірними с. Біла,  заснував товариство "Просвіта", читальню. Перед приходом більшовиків в осени 1944 р. отець виїхав з с. Біла до  Станиславова, де свщмуч. єп. Григорій Хомишин назначив його генеральним вікарієм на випадок арешту єпископів. Перебуваючи в Станиславові отець служив в с. Лисець і с. Іваниківка. В 1945 р. отцю заборонили відправу Літургії у храмі, згодом забрали резиденцію. 

 Отець однак не залишив вірних і хоч у селі був підрозділ НКВС, молився з вірними Божественну Літургії у домах, уділяв Св. Тайни Хрещення і Подружжя У 1949 р. о. Степана  заарештували репресії торкнулися і його родини. Через рік вони були виселені на Сибір. Довго шукала родина о.Чеховського і знайшли у коломийській тюрмі, де він чекав  на етап. Засудили о. Степана  Чеховського на 25 років ув'язнення строгого режиму.  Ув'язнений був о. Степан у Мордовії, поселення Явас. У 1952 році зустрівся з Митрополитом Йосифом Сліпим, був вже важко хворим на  рак міхура. Митрополит Йосиф Сліпий сповідав його перед смертю. 

Старі фотографії - скарб пам'яті

Пам'ять у фотографіях

Ad perpetuam rei memoriam! На вічну память події. Цими словами Церква пригадує вірним важливі для громади події. Події які в житті людини займають важливе місце людина несе через життя. У Прометеї Тарас Шевченко сказав Раз добром зігріте серце вік не прохолоне. Таким Прометеєм який поділився теплом, яке зігріває уже 90 років п. Марію Гаврилів, була її зустріч з блаженної пам'яті о. Нестором Яцівім (1895 - 1.VІ.1947) греко-католицьким священником який у часи ІІ світової війни заопікувався її родиною у м. Борислав, з  священичої родини о. Антона і  Йосифи Горошевич з с. Махнів, Рава-Руського повіту (тепер Польща).  У час І світової війни був сотником  Української Галицької Армії, згодом вступив у семінарію у м. Перемишль 1930-1934 р..

Вшанування святих борг вдячності вірних

Зустріч з молоддю

У м. Добромиль на Самбірщині відбулася презентація і обговорення матеріалів конференції «Шлях до свободи».  У храмі св. Онуфрія у монастирі оо. Василіян Божественною Літургією привітали усіх вірних які прилучилися до справи витривання Церкви у час підпілля. Пригадали долі ісповідників віри ігумена монастиря о. Макарія Розумійка та душпастиря з с. Тарнава у часі підпілля о.  Северіяна Гнатюка ЧСВВ. На запрошення директора технічного коледжу який носитими ім’я митрополита Андрея Шептицького і директора школи Богдана Керницького відбулася зустріч і обговорення з молоддю прикладу Кир Андрея і душпастирів їх жертвенності як праведників, ісповідників віри і мучеників.  Учасники зустрічей прийшли до усвідомлення вартості жертви ісповідників віри у минулому, яка є ціною за дар свободи Церкви. Кир Андрей вказуючи на вшанування святих повчає: "ми їм (святим) сплачуємо довг, часом забутий, довг справедливості.

Лик Христа промовляє без слів

 Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, - ми бачили його, - ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.Іс. 53, 2-3

У першій декаді лютого 2015 р.  в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові перебуває хуста Абгара. Хуста на якій Христос за переданням залишив цареві Абгареві свій Божественний Лик. Протягом усього часу храм відчинений для вірних з 7:00 до 23:00. а люди стоять в чергах в очікуванні зустрічі з ликом Христа. Посвячують час і терплять на морозі щоб зустрітися з поглядом Спасителя. Час посвячений Богу ніколи не є змарнованим, адже їх чин випливає з переконання що у цей час війни саме молитва перед ликом Христа, який прийшов у світ примирити людину з Богом є джерелом миру для українців і усіх християн.