6 квітня о Архиєрейською Літургією у храмі св. апп. Петра і Павла у Львові розпочалася міжнародна наукова конференція вшанування ювілею 150 ліття з дня народження і 100 ліття переставлення до вічності преподобної матері Йосафати Гордашеської, яку організовували Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії.
«Життя блаженної Йосафати не було довгим, але було сповнене геройських духовних подвигів, блаженна спішилася жити і за короткий час здобула досконалість. Вона є співзасновницею Згромадження Сестер Служебниць України. Сестри займалися опущеними особами, відкинутими суспільство людьми. І Михайлина Гордашевська від дитинства плекала покликання до чернечого стану, бо Господь дарував їй духа молитви, людяності, любов до самотності», — підкреслив у своїй промові на початок конференції архиєпископ і митрополит Львіський Ігор Возьняк.
«Життя блаженної Йосафати не було довгим, але було сповнене геройських духовних подвигів, блаженна спішилася жити і за короткий час здобула досконалість. Вона є співзасновницею Згромадження Сестер Служебниць України. Сестри займалися опущеними особами, відкинутими суспільство людьми. І Михайлина Гордашевська від дитинства плекала покликання до чернечого стану, бо Господь дарував їй духа молитви, людяності, любов до самотності», — підкреслив у своїй промові на початок конференції архиєпископ і митрополит Львіський Ігор Возьняк.
«Конференція має статус міжнародної і наукової, та має два первинні завдання: за допомогою цих 5 основних доповідей, які будуть озвучені, заслухані, ми сподіваємося показати роль і значення конкретної історичної особи, громадянки цього міста у якому ми живемо, виходячи з того, що історію пишуть особистості, а не маси. А друга мета — показати цей зв’язок та певні історичні і суспільно-історичні паралелі зламу ХІХ і ХХ століть, і вже того періоду, у якому ми живемо. У певних аспектах, але також пошук паралелей, певних труднощів які проходять українці», — поділилася с. Мирослава Яхимець, провінційна Настоятелька Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Україні. Блаженну Йосафату часто називають жінкою з великим серцем, бо вона не мала страху почати щось нове, що раніше ніхто не робив.







