понеділок, 11 лютого 2013 р.

Три Святителі - три дороги до Господа Бога



Три великі архиєреї – опора Церкви
Дванадцятого лютого, а за новим стилем тридцятого січня свята Східна Церква вшановує пам’ять Собору трьох великих архиєреїв – святих Василія Великого (архиєпископа Кесарії у Кападокії), Григорія Богослова (архиєпископ Константинополя) та Іван Золотоустий (пізніше архиєпископа Константинополя). Трьох високих угодників та слуг Пресвятої Трійці.
Як відомо з історії, після смерті трьох Святителів, побожний люд з великою пошаною почав почитати їх за святих. У Царгороді постало питання, хто з цих трьох є більш великим. Це питання набуло суперечності між побожними християнами, які хотіли почитати їх святими, однак ніяк не могли дійти згоди, хто з них більший. Цю проблему допомогли їм розв’язати самі ж архиєреї: Василій, Григорій та Іван, які з’явились уві сні єпископові Івану з міста Евхаїди обявивли що перед Богом усі троє знаходяться у рівній славі : "Ми – одне в Бога. Тож немає між нами ні більшого, ні меншого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і поклади край суперечці вірних, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності".
Кожен із них багато постарався для добра і збереження святої віри, яка у той час неабияк потерпала від єресей, якими противники атакували Церкву. Відколи бо існує світ, від того часу злий дух ніколи не дрімає, а постійно намагається нашкодити добрим ділам Бога, зокрема нападаючи на Його паству, на землі, яка і називається Церквою. Саме цих троє святих захистили та зберегли передання віри, чим причинились до розбудови Церкви. І як вірні сини матері Церкви старалися, щоб представити всім правдиву науку Христової Церкви, за що і вдостоїлися честі бути прозваними – стовпами Церкви, тобто тими на яких тримається свята, соборна й апостольська Церква.
Церква звеличила їх ще й іншими титулами, зокрема св.. Василія – божественним розумом, св. Григорія – божественним голосом та св. Івана – прегарним світильником. Кожен із них, як також всі разом, своєю поставою показують нам світлий приклад для нашого життя. Своїм подиву гідним життям вони закликають нас до побожного життя, в якому вони постійно керувалися чеснотами віри, надії та любові. Бо саме чеснотливість їхнього життя було для них невід’ємною зброєю проти боротьби із противниками Церкви, через що й осягнули вінець святості.
о. Климентій Грещак, ЧСВВ

Немає коментарів:

Дописати коментар