Латеранські угоди - право Церкви на громадянську позицію.

11 лютого 1929 р. між Святим Престолом (Ватиканом) і республікою Італія було підписано угоду згідно якої за Ватиканом визнавався територіальний, політичний і економічний суверенітет. Папа як суверен держави Ватикан від цього дня знову має право на політичний діалог на міжнародному рівні. Від цього дня дипломати Ватикану розпочали укладати міжнародні угоди (конкордати) з державами. Конкордати запезпечували право громадян країни які належали до Католицької церкви на право свобідно і вільно визнавати свою віру. Церкві у даній країні було забеспечене право на душпастирство, виховання, харитативну діяльність, економічні привілеї. Від цього часу як кажуть у Римі спливло багато води під мостами Тибру.   Таким чином права Церкви у державі були правничо забеспечені і їх порушення загрожувало державі міжнародними санкціями.

Італія як країна отримала від Церкви визнання, а за нею Латвія, Баварія, Польща, Литва, Германія, пізніше Аргентина, Бразилія, Португалія, Нікарагуа, Філіпіни. Деякі країни як США та Франція згідно Конституції або закону про відділення Церкви і держави як Росія і Україна не укладають Конкордатів.

Уряд Папи як голови держави Ватикан яскраво проявився у апостольських візитах блаженного Івана Павла ІІ. Папа Венедикт XVI  виявив свою волю зректися з уряду саме в день підписання угод після візиту у Мексику і Кубу. Як він зазначив під час Консисторії кардиналів 11 лютого уряд Понтифіка як спадкоємця ап. Петра можна виконувати і у "терпіннях і молитві", однак він свідомий що у "сучасному світі повному перемін і життєво важливих питань віри"

Для виконання уряду ап. Петра - Папа має потребу у здоровї тіла і душі. Тому Він зрікся "управління човном апостола Петра" і з 28 лютого престіл св. Петра є вакаткним. Має бути скликаний Конклав по вибору нового Папи. Венедикт XVI залишиться у Ватикані і у молитовній атмосфері буде підтримувати Церкву у її покликанні проповідувати Євангеліє.

Для життя греко-католицької Церкви дата 9-10 лютого є повязана з приїздом до Риму у 1963 р. унаслідок дипломатичних переговорів з радянської неволі Кир Йосифа Сліпого, а також прийняття зречення з уряду Блаженішого Кир Любомира у 2011 р. Останній жест у сторону нашої Церкви 18 січня піднесення екзархатів Великобританії та Франції  до статусу єпархій.  

Подяка і солідарність це почування які мають супроводжувати християнина поряд з гордістю за мужній і вольовий чин Глави Католицькій Церкви. Його Святість Венедикт XVI на початку Посту зробив сміливу заяву яка несе у собі визнання тілесної немочі і поряд з цим чудесної духовної кріпості. Ап. Павла про Христа: "Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас".  ІІ Кор. 13,4. Папа зрікся престолу у час проголошення трьох святих Католицької церкви це ще один знак того що Церква сьогодні виконує уряд освячення вірних, святі є немов світло маяка у буремному морі у якому човен Петра пливе керуючи до Вічної пристані серед невпевненості і бід світу сьогоднення.

За матеріалами Osservatore Romano, № 35, 11-12 лютого 2012 р.

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ