Мощі двох блаженних Мукачівської Єпархії передали для Старуні

7 листопада єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Теодор Мацапула передав для постійного зберігання та прилюдного вшанування мощі двох блаженних мучеників — священномученика Теодора Ромжі та священномученика Петра Павла Ороса до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача в с. Старуня.

Подія відбулася під час традиційних молитовних чувань спільноти «Матері в молитві», які протягом останніх 3 років проводяться тут щомісяця в першу п’ятницю. Молитовна програма об’єднала понад 1000 паломників із Прикарпаття та Закарпаття.

Присутні мали спільні розважання над Хресною дорогою, під час якої віряни роздумували про Божу присутність у житті людини, особливо у хвилинах терпіння.

Відтак розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія, у якій співслужили 35 священників із різних єпархій УГКЦ.

У проповіді владика Теодор наголосив: «Бог ніколи не залишає того, хто Йому вірний». Прикладом такої вірності він назвав блаженних Теодора Ромжу та Петра Павла Ороса, які віддали життя за Христа, відмовившись зректися віри навіть під загрозою смерті.

Архиєрей розпочав проповідь, роздумуючи над євангельським уривком про 72 учнів, яких Ісус послав на місію без запасів, без торби, палиці чи взуття. «Господь, — сказав владика, — не хоче, щоби вони почувалися обмеженими. Він хоче, щоби вони опиралися не на матеріальні засоби, а винятково на Його благодать і слово».

Владика також поділився досвідом нещодавньої поїздки до Караганди — «в’язниці народів», де відвідав табір Карлак. «Екскурсовод із радянським відтінком голосу розповідала про 30 видів тортур — і говорила це із захопленням, ніби про якесь досягнення. І тоді мороз ішов по шкірі, бо бачиш, що може зробити людина, яка живе без Бога або бореться проти Нього. Однак найбільше вражає те, як ті люди змогли зберегти вірність до кінця».

За його словами, багато з них могли уникнути смерті. Їм вистачило б лише одного підпису, щоби відреклися своєї віри, і врятуватися, але вони не шукали легкого зрадливого шляху. Мученики Теодор Ромжа та Петро Павло Орос зробили так само.

Владика Теодор заохотив присутніх бачити мучеництво не лише у крові, а й у щоденній вірності.

«Є мучеництво серця, — сказав він, — коли ми не зраджуємо Бога в малому: не брешемо, коли вигідно; не крадемо, хоч ніхто не бачить; мовчимо, коли хочеться осудити; прощаємо, навіть коли нас не просять».

Таке щоденне мучеництво, як пояснив архієрей, — продовження місії апостолів, яких Христос посилає «як ягнят серед вовків». «Бути християнином — це означає бути готовим на певне мучеництво, — наголосив проповідник. — Але це не лише біль — це знак великої довіри Бога до людини. Бо хто вірний у малому — буде поставлений над великим»

Владика також нагадав про нещодавню беатифікацію блаженного священномученика Петра Павла Ороса, якого вбили пострілом у шию, а тіло таємно поховали під бетоном. «Він пролежав 39 років у невідомості, але сьогодні Господь прославив його славою святих. І той, кого хотіли стерти з лиця землі, став підтримкою для зраненого народу. Бо ні біль, ні тортури не мають останнього слова. Останнє слово завжди за Господом».

На завершення присутні отримали благословення мощами блаженних новомучеників і помолилися за мир в Україні.

Джерело: пресслужба Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ