У четвер, 22 червня 2023 р., Святіший Отець Франциск прийняв на аудієнції Його Еміненцію кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії у справах Святих. Під час аудієнції Римський Понтифік уповноважив Дикастерію у справах Святих оприлюднити декрети щодо:
- героїчної практики чеснот слугині Божої Лучії де Хесус і до Корасао Непорочної (хресне ім’я : Лучія дос Сантос), монахиня ордену босих кармеліток. Народилася 28 березня 1907 року в Алжустрелі (Фатіма, Португалія). У 1915 р. коли вона разом з друзями пасла отару, їй тричі явилася Богородиця. Протягом усього життя вона віддано жила посланням Матері Божої. Після передчасної смерті двох двоюрідних братів і сестер залишилася у Фатімі до 1921 р. Лучія вступила до коледжу сестер Доротеянок у Віларі (Порто). 24 жовтня 1925 р. вступила до того ж релігійного інституту, як постулянтка у Туї в Іспанії, склавши вічні обіти 3 жовтня 1934 р. У 1946 р. повернулася до Португалії, де вела життя згідно монаших правил у молитві та праці. Померла 13 лютого 2005 р. в Коїмбрі (Португалія). У 2006 р. її тлінні останки були перенесені до базиліки Матері Божої Вервиці у Фатімі. З дитинства Преподобна мала глибоке бажання йти дорогою святості. Вона володіла гострим інтелектом, який дозволив їй навчитися читати й писати, вести щоденник і вести листування. Мовчання та скромність були характерними для її духовного життя, була щедрою до нужденних, для яких здійснювала благодійні справи через людей, яких час від часу призначала. Зважаючи на велику славу святості, якою втішалася, папа Венедикт XVI відмовився від 5-річного очікування до відкриття справи беатифікації, а папа Франциск визнав праведність її життя геройської практики чеснот.
- мучеництво Слуги Божого Мануеля Гонсалеса-Серни Родрігеса та 19 тих, що з ним постраждали, єпархіальних священиків, семінаристів, мирян і мирян; убитий через ненависть до віри в 1936 р. в Іспанії. Історичновідома соціально-політична ситуація в Іспанії в період громадянської війни (1936-1939 рр.), а також атмосфера переслідувань, яку республіканські ополченці поставили проти всіх тих, хто називав себе членами Католицької Церкви: десять священиків і десять мирян. Всі вони належали до архидієцезії Севільї і зазнали мученицької смерті в 1936 році;
-героїчна практика чеснот Слуги Божого Антоніо де Алмейда Лустози, салезіанина св.-Джованні Боско, Архиєпископа Форталези; народився 11 лютого 1886 року в Сан-Жуан-дель-Рей (штат Мінас-Жерайс, Бразилія) в родині заможного селянина, яка характеризувалася глибокою християнською вірою. У 1924 р. призначений єпископом Уберби (Мінас-Жерайс), а 11 лютого 1925 року отримав єпископські свячення. 17 грудня 1928 р. його перевели до Корумби (Мату-Гросу), а 10 липня 1931 р. — до Белен-ду-Пара. 19 липня 1941 р. він був номінований архієпископом Форталези. Захоплений постаттю та духовністю св. Івана Боско, він невтомно працював над опікою душ, переконаний, що перша євангелізація полягає у відновленні гідності найбідніших людей і сімей, опікувався іммігрантами, засновував нові парафії, клініки, лікарні, безкоштовні народні школи та робітничі клуби. У 1963 р. після 38 років єпископської діяльності, він зрікся архиєпископського престолу у Форталезі та переїхав до салезіанського дому Карпіна (Пернамбуко, Бразилія), де провів останні одинадцять років життя. Помер 14 серпня 1974 р. Слава святості прижиттєва, збереглася після його смерті і дійшла до наших днів, особливо в районах Бразилії, де виконував служіння.
- героїчна практика чеснот Слуги Божого Антоніо Пагані (народжений: Марко), священика Ордену Братів Менших, засновника Товариства Звільнених Сестер Дочок Непорочної Марії. Народився 1526 р. у Венеції (Італія). Після закінчення студій церковного та цивільного права в університеті Падуї в 1545 році, працюючи юристом в Апостольській нунціатурі Венеції, він відчув поклик до богопосвяченого життя і отримав священничі свячення в 1551 р. У 1557 р. він вступив до новіціату Братів Менших і в наступні роки він зайнявся плідним навчанням і проповідуванням. Також, як каноніст і теолог, брав участь як теолог Тридентського собору. Помер 4 січня 1589 р. у Віченці (Італія). Преподобний вів простий і скромний спосіб життя. З героїчною силою духу і терпінням він переносив випробування і приниження. Він був монахом великої віри, який жив контемплятивним життям, що характеризувалося палкою євхаристійною побожністю та шануванням Діви Марії, вченням про Непорочне Зачаття яке він відстоював. Особливо велику милосердя виявляв до хворих і бідних. Слава святості та знаків, очевидна в минулих століттях, сьогодні, дещо менша та обмежена до релігійних родин ним заснованими.
- героїчна практика чеснот Слуги Божої Марії Ланге (ім’я при хрещенні:Єлизавета), засновниця Інституту Сестер Облаток Божого Провидіння. Народилася близько 1794 р. в Сантьяго-де-Куба (Куба) в сім’ї африканського походження та заможної сім’ї.Через расову дискримінацію Преподобна Слугиня Божа разом із родиною покинула Батьківщину, прямуючи до Чарлстона (США), куди прибула близько 1813 р. Знайшовши і тут труднощі з расовими законами, вона оселилася в Балтіморі, де її вразила відсутність базової освіти чорношкірої молоді, для якої разом із трьома друзями вона відкрила безкоштовну школу. Відчуваючи бажання посвятитися Господу, допомагала о. Джеймс Ніколас Жубер, сульпіціан, у 1828 р. виношувала ідею заснувати релігійний інститут, присвячений шкільній освіті, і разом з іншими трьома молодими жінками вирішила почати шлях освячення. У 1829 р. архиєпархія Балтімора затвердила статут Згромадження, як Сестер Облаток Божого Провидіння, з яких преподобну обрали Генеральною Настоятелькою. Померла 3 лютого 1882 р. у Балтіморі (США). Преподобна є першою афроамериканкою в Північній Америці, представленою як взірець святості. Вона прожила доброчесне життя у ворожому соціальному та церковному контексті, в якому домінувала думка про користь рабства, особисто страждаючи від ситуації маргіналізації та бідності, в якій опинилося афроамериканське населення.
- героїчна практика чеснот Слугині Божої Анни Канталупо (ім’я при хрещенні:Пія), з Товариства Дочок Милосердя св. Вікентія де Поля; народилася в Неаполі (Італія) 3 вересня 1888 р. Вона відчула покликання до богопосвяченого життя близько 13 років і 31 травня 1902 р. склала приватну обітницю дівоцтва. У 1908 році вона вступила до Дочок милосердя, а в 1909 році продовжила навчання в Парижі. Згодом, після служби в початковій школі Центрального дому Неаполя та вона склала монаші обіти на Різдво 1913 року. З 1 березня 1947 р. до 1959 р. виконувала обов’язки настоятельки. Після служіння настоятелькою вона продовжувала свою благодійну працю та допомогу найнужденнішим, хоча через вік та різні недуги мусила зупинитися. Померла у Катанії (Італія) 17 березня 1983 р. Преподобну за численні благодійні ініціативи на користь дітей-сиріт, хворих і бідних поціновували люди.
Вона втілила Вікентійську харизму, віддавши всю себе Богові через любов до ближнього. Його чутлива й делікатна ревність ґрунтувалася на вірі та бачила образ Ісуса як у бідних, так і в багатих, яких йому вдалося залучити до справ милосердя, сприяючи багатьом наверненням. Його віра також проявляється в його творах. Обдарована сильною особистістю, вона не падала духом перед труднощами, покладаючись на молитву. У громаді її дуже любили. Оперативність, креативність і життєрадісність характеризували її милосердя, що дозволяло швидко реагувати на надзвичайні ситуації.
Немає коментарів:
Дописати коментар