Латеранські угоди - право Церкви на громадянську позицію.
11 лютого 1929 р. між Святим Престолом
(Ватиканом) і республікою Італія було підписано угоду згідно якої за Ватиканом визнавався територіальний, політичний і економічний суверенітет. Папа як суверен держави Ватикан від цього дня знову має право на політичний діалог на міжнародному рівні. Від цього дня дипломати Ватикану розпочали укладати міжнародні угоди (конкордати) з державами. Конкордати запезпечували право громадян країни які належали до Католицької церкви на право свобідно і вільно визнавати свою віру. Церкві у даній країні було забеспечене право на душпастирство, виховання, харитативну діяльність, економічні привілеї. Від цього часу як кажуть у Римі спливло багато води під мостами Тибру. Таким чином права Церкви у державі були правничо забеспечені і їх порушення загрожувало державі міжнародними санкціями.
Італія як країна отримала від Церкви визнання, а за нею Латвія, Баварія,
Польща, Литва, Германія, пізніше Аргентина, Бразилія, Португалія,
Нікарагуа, Філіпіни. Деякі країни як США та Франція згідно Конституції
або закону про відділення Церкви і держави як Росія і Україна не укладають Конкордатів.
Уряд Папи як голови держави Ватикан яскраво проявився у апостольських візитах блаженного Івана Павла ІІ. Папа Венедикт XVI виявив свою волю зректися з уряду саме в день підписання угод після візиту у Мексику і Кубу. Як він зазначив під час Консисторії кардиналів 11 лютого уряд Понтифіка як спадкоємця ап. Петра можна виконувати і у "терпіннях і молитві", однак він свідомий що у "сучасному світі повному перемін і життєво важливих питань віри"